бо отримували багато алкоголю й багато сексу».
Що було особливого в Гамбургу? Може, там добре платили? Ні. Фантастична акустика? Ні. Публіка була добра та вдячна? Усе що завгодно, окрім цього. Справа була в самому часі, протягом якого гурт мусив грати.
Ось Джон Леннон в інтерв’ю вже після розпаду «Бітлз» розповідає про виступи в гамбурзькому стриптиз-клубі під назвою «Індра»:
Ми вдосконалювалися та ставали більш упевненими. Інакше й бути не могло, бо ж грали ми всю ніч. Їм було зручно, що ми іноземці. Ми мусили намагатися грати краще, вкладати всю душу, аби вибитися в люди.
У Ліверпулі ми грали лише протягом однієї години та звикли грати найкраще, щоразу те саме. У Гамбургу нам доводилося грати вісім годин поспіль, отож ми мусили знайти новий спосіб грати.
Вісім годин?
Ось що каже Піт Бест, тогочасний ударник «Бітлз»: «Щойно пройшла чутка, що ми робили шоу, до клубу почали сходитися люди. Ми грали сім вечорів на тиждень. Спочатку ми грали майже нон-стоп до 00: 30, поки клуб не зачинявся, але, коли ми стали грати ліпше, публіка залишалася до другої ночі фактично щодня.»
Сім днів на тиждень?
Зрештою, «Бітлз» мандрували до Гамбурга п’ять разів між 1960 та 1962 роками. У першу подорож вони відіграли сто шість вечорів, по п’ять чи більше годин. Під час другої поїздки вони зіграли дев’яносто два рази. У третю поїздку грали сорок вісім разів, провівши на сцені загалом сто сімдесят дві години. Останні два концерти в Гамбургу в листопаді й грудні 1962 року включали в себе дев’яносто годин виступу. Казали, що вони зіграли двісті сімдесят вечорів протягом півтора року. До того часу вони вже досягли успіху 1964 року, отож, наживо зіграли приблизно 1200 разів. Ви знаєте, наскільки це неймовірно? Більшість сьогоднішніх гуртів не грають 1200 разів протягом усього свого існування. Суворе випробування «Бітлз» у Гамбурзі стало тим, що їх вирізняло.
«Коли вони лише з’явилися на сцені, то були ні на що не здатні, але після повернення вони були супер, – веде далі Норман. – Хлопці навчилися не тільки витривалості. Їм довелося навчитися безлічі номерів усього можливого і не лише рок-н-ролу, а й трохи джазу. До того вони були геть недисципліновані на сцені. Одначе, коли повернулися, то звучали як ніхто інший. Вони все вигадали самі».
5
Повернімося до історії Білла Ґейтса. Його історія відома так само добре, як історія «Бітлз». Розумний молодий математичний геній відкриває для себе програмування. Кидає Гарвард. Із друзями започатковує невеличку комп’ютерну компанію під назвою «Майкрософт». Маючи розум, великі амбіції та сміливість, він вибудовує велета у світі програмного забезпечення. Але це вельми загальне бачення. Погляньмо трохи глибше.
Батько Ґейтса був заможним адвокатом у Сіетлі, а мати – донькою успішного банкіра. У дитинстві Білл Ґейтс розвивався дуже швидко, тож навчання йому набридло. Отже, батьки забрали його з державної
