липні, жовтні, листопаді чи грудні, натомість кілька в серпні чи вересні. Народжених в останній частині року пропустили чи виштовхнули зі спорту. Талант значної частини чеського атлетичного населення витратили нерозважливо.
Що ж робити, коли ти атлетичний молодий чех, якого спіткала невдача народитися в останній половині року? У футбол грати ти не можеш. Тут усе проти тебе. То може, тобі піти в інший спорт, який чехи обожнюють, – у хокей. Та зачекай. (Певен, ти знаєш, що зараз буде.) Далі подано перелік гравців чеської юніорської команди з хокею 2007 року, яка посіла п’яте місце у світовій першості.
Народжені в останньому кварталі року можуть покинути грати і в хокей також. Тепер бачите наслідки того, яким чином ми зазвичай думаємо про успіх? Через те, що ми настільки персоналізуємо успіх, ми проминаємо нагоду підняти інших на найвищі щаблі. Ми створюємо правила, що перешкоджають досягненням. Ми дочасно скидаємо людей з рахунків. Ми відчуваємо благоговіння перед успішними й нехтуємо тих, хто зазнав поразки. А ще, понад усе, ми стаємо надто пасивними. Ми ігноруємо ту роль, яку відіграємо – під «ми» маю на увазі суспільство – у визначенні того, хто стає успішним, а хто – ні.
Дати завершення відбору таки мають значення. Можна було б створити дві чи три ліги, поділивши їх за датою народження. Нехай гравці розвиваються різними шляхами, а тоді ми обиратимемо зірок. Якби чеські й канадські атлети, народжені наприкінці року, дістали хоч мізерний шанс, то чеські та канадські національні команди враз мали б удвічі більше спортсменів на вибір.
Школи здатні робити те саме. Початкова й середня школи можуть набирати в один клас учнів, які народилися із січня по квітень, із травня по серпень – у другий клас, а з вересня по грудень – у третій. Можна дозволити учням навчатися спільно з іншими й завершувати навчання разом з учнями того самого рівня зрілості. Звичайно, адміністративно це зорганізувати складніше. Проте на це не конче знадобляться великі кошти, а водночас це вирівняє поле для тих, хто – не з власної вини – отримав великий ґандж від системи освіти. Ми змогли б легко контролювати структуру досягнень не лише у спорті, а й, як побачимо, в інших, важливіших сферах. Але ж ні. Чому? Бо ми вчепилися в ідею, що успіх є простою функцією особистої заслуги, а світ, у якому ми всі зростаємо, і правила, що їх обирає суспільство, нічого не важать.
6
Перед фіналом Меморіального кубку, Ґорд Возден, батько одного з гравців «Медисин-Гет Тайґерс», стояв біля льоду, розповідаючи про свого сина Скотта. На ньому бейсболка і чорна футболка «Медисин-Гет Тайґерс». «Коли синові було чотири чи п’ять років, – пригадує Возден, – його молодший брат іще сидів у ходунках, отож Скотт пхав малому хокейну ключку в руки й вони з ранку до ночі грали в хокей просто на підлозі в кухні. Скотт завжди любив хокей. Він грав як початківець протягом своєї кар’єри в молодшій лізі хокею. Він завжди грав у командах категорії ААА. Коли
