Не встиг Йоун узятися за їжу, як у глибині печери пролунало виття й плач. Йоунові стало моторошно, і він закликав на допомогу всю свою мужність. Дістав він із мішка з провізією в’ялену тріску, здер із неї шкіру до самого хвоста, обмазав рибину маслом і жбурнув тріску в глиб печери, крикнувши при цьому:
– Гей, хто там, бережися, щоб не забило! А коли хочеш, бери і їж цю рибу!
Незабаром плач припинився, і хтось почав їсти, голосно плямкаючи.
Йоун повечеряв і ліг спати. Раптом зашаруділа жорства біля входу в печеру. Він придивився й побачив страшну скесу, від неї йшло якесь дивне сяйво. Йоунові стало не по собі. Скеса увійшла в печеру.
– Чую людський дух у моєму домі! – сказала вона, пройшла в глиб печери й скинула на землю свою ношу. Склепіння печери здригнулося. Потім Йоун почув тихі голоси.
– Горе тому, хто за добро не заплатить добром, – вимовила скеса й зі світильником у руці попрямувала до Йоуна.
Вона привіталася з ним, назвалася на ім’я, подякувала, що він нагодував її дітей, і запросила його до себе в гості. Йоун прийняв її запрошення, і скеса, підчепивши мізинцем ремінь, яким були стягнуті його пожитки, перенесла їх у глиб печери. Там Йоун побачив два ліжка, на одному лежали двоє дітей. У кутку валялася величезна зв’язка кумжі[6], яку скеса наловила в той вечір, саме від цієї кумжі і йшло примарне сяйво, що налякало Йоуна.
– На чиєму ліжку ти будеш спати, на моєму чи на дитячому? – запитала скеса в Йоуна.
Йоун сказав, що на дитячому. Тоді вона поклала дітей на підлозі, а Йоунові постелила чисту білизну. Він ліг і миттю заснув. Прокинувся він, коли велетка принесла йому вареної кумжі. Він їв, а вона займала його бесідою й виявилася ввічливою та веселою.
– Чи не зібрався ти на острови ловити рибу? – запитала вона.
Йоун відповів, що саме туди він і йде.
– Ти вже найнявся на якусь шхуну? – запитала скеса.
– Ні, – відповів Йоун.
– Зараз там на всіх ботах і шхунах команди вже набрано, – сказала велетка. – Більше вони нікого не візьмуть. Вільне місце знайдеться тільки в одного старого бідолахи, який ще жодного разу в житті не виловив нічого путящого. Суденце в нього старе, того й гляди, що на дно піде, а веслярі такі ж нікчемні, як і господар. Розважливі люди до нього не йдуть. Але тобі я раджу найнятися саме на це судно. Старий не захоче тебе брати, але ти стій на своєму, поки він не поступиться. Прийде час, і я ще віддячу тобі за те, що ти нагодував моїх дітей, а зараз візьми ці два рибальські гачки. Один залиш собі, а другий дай старому, і, будемо сподіватися, на ці гачки клюне багато риби. Тільки запам’ятай: вам слід виходити в море останніми, а повертатися – першими. І дивися: не запливайте за скелю, що виступає з води неподалік від берега.
Як приїдеш у Ландейясанд, побачиш, що останні судна на Вестманyаейяр ось-ось відпливуть. Їдь із ними, а коней стринож і залиш на березі. Нікому їх не доручай, я сама догляну за ними взимку. І якщо раптом
Кумжа – прісноводна риба з сімейства лососевих.
