паралельно із запровадженням у Галичині обов’язковості голосування для громадян, яким надавались такі права. З 19 лютого 1907 р. за ухиляння від голосування передбачався штраф у розмірі 1—50 крон, а в окремих випадках – тимчасове позбавлення виборчого права[94]. Закон про захист свободи виборів та зборів від 26 лютого 1907 р. запроваджував на парламентських, сеймових, повітових та громадських виборах кримінальне покарання за поширення неправдивої виборчої інформації, перешкоджання виборчому процесу, розголошення таємниці голосування, зумисне позбавлення виборців права голосу, протидію їх волевиявленню, перешкоджання виборчому представництву, спотворення результатів голосування[95].
Найпомітніше принцип етнічності виявився у змінах до крайового статуту та виборчого порядку 1914 р., які увійшли в історію як «національне зрівняння» у Галичині. Трансформація політичної системи на локальному рівні передбачала одночасне збереження цензово-куріального модусу та запровадження національного принципу у процес формування Галицького сейму, усіх його органів та структур, закріплення фіксованого статусу для національних виборчих округів, укладенні окремих списків для виборців польської та української національностей – т. зв. національних кадастрів. Попри вищезазначені зміни ця система продовжувала відтворювати модерну подобу станового представництва, яке лежало в основі створеного Габсбурґами державного механізму у ранньомодерний час.
У тексті санкціонованих крайових законів від 12 липня 1914 р. закріплювався політико-правовий статус Східної Галичини, як польсько-української території. Зрештою, лише тут запроваджувалися національно фіксовані виборчі округи, у той час, як у західній частині краю – округи утворювалися, як і раніше, за безнаціональною ознакою. У багатомандатних округах вибори відбувалися на пропорційній, а в одномандатних – на мажоритарній основі.
Таблиця 5
Двоступеневе голосування збереглося лише у V курії промислових об’єднань міст Львова та Кракова, а у IIІ загальній міській курії та VІ курії сільських громад запроваджувалось загальне голосування, що свідчить про демократизацію виборчого права. Проте високоцензові виборці одержали можливість додаткового голосу у кількох куріях, хоча виборець, як і раніше, мав право легітимно голосувати лише один раз. Так, 2/3 виборців II цензової міської курії, які сплачували найвищі податки, голосували ще й у ІІІ загальній міській курії. Деякі з них могли також входити до IV курії торгово-промислових палат, або до V курії промислових об’єднань міст Львова та Кракова. Таким чином, ця виборча технологія дозволяла заможним виборцям віддавали від 2 до 5 голосів. Виборці VІ курії сільських громад, які належали до списку 2/3 найбільших платників податків, також віддавали по 2 голоси. У такий спосіб відміна двоступеневих
Kundmachung des Ministers des Innern vom 19. Februar 1907, betreffend die Vornahme allgemeiner Wahlen für das Abgeordnetenhaus des Reichsrates // R. G. Bl. – Jahrgang 1907. – Stück XVIII. – Nr. 32. – S. 271–272.
Gesetz vom 26. Jänner 1907, betreffend strafrechtliche Bestimmungen zum Schutze der Wahl- und Versammlungsfreiheit // R. G. Bl. – Jahrgang 1907. – Stück X. – Nr. 18. – S. 109–112.
Ustawa z dnia 8. lipca 1914, zmieniająca §§ 3, 4, 6, 10, 11, 12, 13, 17, 31, 35, 38 i 48, uzupełniająca postanowienia §§ 18 і 26 statutu krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem i wprowadzająca nową ordynacyą wyborczą // Dziennik ustaw i rozporządzeń krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem. – Rok 1914. – Część X. – Nr. 65. – S. 177–219.
Один мандат був зарезервований для ректора українського університету, відкриття якого передбачалося угодою, досягнутою у 1914 р. між політичними фракціями Галицького сейму.
Без врахування рівня сплати податків автоматично голосували за особистою кваліфікацією: духовенство, державні службовці усіх рівнів (у тому числі військові), офіцери, що на даний час перебували поза виконанням службових обов’язків, особи з науковим ступенем, адвокати, нотаріуси, дипломовані фахівці у хірургії, фармації, ветеринарії, техніки, нотаріальні кандидати, викладачі та учителі, особи, що мали звання почесного громадянина.
