для ризниці чи новий тарантас із конякою для черниць. Тому на нас не зважають, бо ми для них ніхто. І вони можуть робити з нами все, що їм заманеться. Пам’ятаю, як колись сестра Аґ наче сказилася, загорлала на мене: «Ну заплачте, заради всього святого! Заплачте, Френсісе Клірі, не мовчіть! Якщо ви потішите мене своїм ревінням, я не битиму вас так часто й так сильно!» Ось ще одна причина її ненависті до нас, тут ми кращі за Маршалів та Мак-Дональдсів: їй не вдається змусити нас плакати. Бо ж, на її думку, ми маємо їй чоботи лизати. До речі, я попередив хлопців, що зроблю з усяким Клірі, котрий хоча б запхикає, а не те, що заплаче, коли його битимуть палицею. І це стосується й тебе, Меґґі. Хоч як би сильно вона не била тебе – не здумай навіть писнути. Ти сьогодні плакала?
– Ні, Френку, – зморено позіхнула мала, заплющуючи очі й тицяючи великим пальцем у щоки, марно намагаючись встромити його в рота. Френк поклав Меґґі на сіно, а сам, мугикаючи і всміхаючись, повернувся до роботи.
Меґґі спала, коли до кузні увійшов Педді. Руки в нього брудні, бо він вичищав від гною молочарню пана Джармена, а крислатий капелюх низько насунувся на лоба. Змірявши поглядом Френка, який, розсипаючи іскри, кував на ковадлі вісь, він перевів очі туди, де на копичці сіна лежала його донька, а конячина пана Робертсона схилила голову над її сонним обличчям.
– Я так і думав, що вона тут, – сказав Педді, кинувши батіг, і провів свого старого чалого в ту частину сараю, де були облаштовані стійла.
Френк ледь помітно кивнув і кинув на батька той похмурий погляд, сповнений непевності та сумніву, який завжди так дратував Педді, а потім, поблискуючи спітнілими боками, повернувся до розжареної до білого осі.
Розсідлавши свого чалого, Педді відвів його до стійла, налив води у напувальницю і змішав висівки та овес із невеликою кількістю води, щоб нагодувати його. Коли він висипав корм у годівницю, кінь вдячно забурчав і провів Педді поглядом, коли той підійшов до великої діжі біля горна і, знявши сорочку, вимив руки, обличчя та торс, рясно забризкавши верхові бриджі та намочивши волосся. Він витерся старим мішком і запитально поглянув на сина.
– Мати сказала, що Меґґі ганебно прогнали додому. Ти не знаєш, бува, що саме там сталося?
Френк полишив вісь, що поволі остигала.
– Бідолашну крихітку занудило, і вона заблювала геть усю сестру Аґату.
Швидко придушивши на обличчі мимовільний веселий вишкір, Педді втупився поглядом у дальній кінець сараю, щоб заспокоїтися й зібратися з думками. А потім обернувся до Меґґі.
– Була надто збуджена через те, що пішла перший раз у перший клас?
– Хтозна. Її знудило ще вранці, до того, як вона пішла до школи, і через це всі затрималися і спізнилися на дзвінок. Кожен дістав по шість ударів, але Меґґі страшенно засмутилася, бо гадала, що мали покарати лише її одну. А коли сестра Аґ ще раз напустилася на неї, наша Меґґі виригала хліб із джемом на її чорну одіж.
– А що сталося
