на одного, телефони постійно дзвонили, зі стелі звисали численні плазмові екрани, хоча вимкнений звук замінювали субтитри. Андреа знала, що за кілька хвилин звикне й агресивне оточення стане не більше ніж фоновим шумом.
Відділ новин займав десятий та одинадцятий рівні. Плити, які розділяли їх, прибрали, щоб створити зручний двоповерховий простір. Пропрацювавши чимало років на регіональних каналах, Андреа вважала таке рішення зайвим і марним, бо це була вже майже пародія на відділ новин. Усе, що їй було потрібно, – це стіл, комп’ютер і телефон.
Нового головного редактора переманили з компрометуючої американської програми новин, яка суперечливо розкривала поширене корупційне загнивання у кількох відомих брендах і компаніях. Із собою він приніс цілу купу зверхніх американізмів, вправ на створення команди та стимулювання бойового духу, які дедалі більше і більше нав’язував незмінно стриманим працівникам-англійцям.
Андреа сіла на свій неоново-жовтий (наукові дослідження встановили прямий зв’язок між продуктивністю праці та яскравими кольорами) ергономічний стілець навпроти автомата «Ben & Jerry’s»[14] і відразу ж перевірила тацю з поштою, чи не було там іще повідомлень від убивці. Вона витягла із сумочки папку й уже готова була піднятися сходами до кабінету Елайджі, аж раптом люди почали залишати свої робочі місця і збиратися перед найбільшим телеекраном.
Андреа помітила, що Елайджа теж вийшов зі свого кабінету, щоб подивитися з балкона, схрестивши при цьому руки на грудях. Його погляд ковзнув униз до неї, а потім, не зацікавившись, повернувся до екрана. І гадки не маючи про те, що відбувається, вона підвелася й підійшла до натовпу, який невпинно збільшувався.
– Увімкніть звук! – закричав хтось.
Раптом на екрані з’явився вже знайомий знак Нового Скотленд-Ярда, й Андреа впізнала фірмове наближення у м’якому фокусі свого оператора Рорі, який знімав прекрасну репортерку-блондинку, вбрану в літню сукню із зовсім недоречним глибоким декольте. Десь попереду почулося присвистування. Ізабель Плат працювала на каналі чотири місяці. Коли її взяли на роботу, Андреа думала, що це образа для професії: дати дурній, захопленій косметикою двадцятирічній дівчині посаду лише на основі вміння читати вголос, однак тепер відчула загрозу для себе і своєї кар’єри.
Ізабель життєрадісно розповідала їм, що речник поліції «об… бов..’язково» зробить заяву, в той час як більшу частину екрана займав виставлений неозброєному погляду бюст, і Андреа стало цікаво, чому Рорі взагалі переймається тим, щоб тримати в кадрі її голову. Вона відчула, як підступають сльози, й розуміла, що Елайджа спостерігає за її реакцією. Андреа зумисне зосередилася на екрані, відкинувши бажання відвернутися чи вийти з кімнати, відмовляючи йому в такому задоволенні. Це вже не вперше головний редактор надзвичайно недооцінював її. Вона розуміла його мотиви: у гонитві за рейтингами від найгучнішої історії за весь рік, чому б
Марка морозива, замороженого йогурту, сорбету та продуктів на основі морозива.
