домовика лишали страви з четверга на п’ятницю: «З четверга на п’ятницю не миют посуду. Каждий тиждень. Оставляют це все – і чай, і шо люди єдят, то оставляют на столє ту вечеру, посуди не миіют. Стариє люди таке говорили. Вроді би це для домовика оставляли».[583]
5. Запрошували домовика на святвечірню трапезу перед Різдвом, клали для нього ложку, лишали страви на ніч:
– «Ну ото, як поминаєш померлих, кажеш: «Домовичок, іди до нас вечерять».[584]
– «Такий уклáд, такий закон, шо не прибирали на ніч: настілником накрили і стоєло до ранку. Хто казав – домовики, домовик якийся – в общем, шоб було на столі всьо. То той домовик – по дому якийся був хазяїн колись. Вже він прóйде, бо ж він у хати живе. Ми його й не приглашали – вин сам прóйде. Так люди казали, шо він в кождий хаті, а на кого він похожий? Він в хати хазяїн, а ми його не бачимо. Знаю тільки шо ми на Кóляду як повичераємо, і вже приглашаємо тих усіх покойних, то вже пóтом каже – ето ж домовик ше буде вичéрати. Він не з їми, він сам собі приходить».[585]
– «А в нас ше й ложку ложили окремую десь на столі [на Святвечір]. То, казали, для домовика».[586] (Слід відзначити, що в більшості випадків зайву ложку кладуть для душ померлих.)
6. Домовика вшановували на Великдень: «Приходять с церкви, приносять святое ето, становять ў хате. Матка бяре поляничку, – пякуть специяльно, – кладеть сольки, идеть ў пуню, откриває сарай и поздравляе домового хозяина. Но уже не знаю як. Я молодая была, не знаю яки слóви каже. А тую хлябинку разламливае, як полежить там, ў пуни, и разламливае коровам, овечкам, ўсем».[587]
7. Їжу для домовика постійно ставили на горищі:
– «Шо закормлюют цього домовіка, то це ж – на Багату кутю, на Новий год, шо хадзяїн несе до хлєва кутє трошкі, хлєба і три рази каже: «Хадзя́йнушка (чи там – батюшка) домовік (домовой), прошý на угощеніє». Приньос і виньос. Назад же ж заньос, але вун уже ж знає, шо то й для нього кідáют. Те саме, шо й мі ємо. Нечепане, з повного, ше ми не єли, але началó… Це його, кажуть, треба нéсти на горóще, поставить, де є доступность».[588]
– «[Для домовика] ставили воду на постройці високо, ставили там якусь продукцію – меду трошки, а ні – воску».[589]
– «Підкормляють його: якусь там їжу, трошки хліба там, картоплю, сала кусок – на чердак, на стелю, бо це домовік. Як для себе, так і для його».[590]
8. На горищі чи покуті для домовика клали цукерки, ставили кашу:
– «То в тому углу, де образки стоять, можна якісь канфєти класти. Каші наварить йому».[591]
– «Постоянно старші люди за домовика… Ну, шо є він в каждий хати да шо треба його ублажити, треба канхвєти шоколадні по углах положити їму в хаті де на горі».[592]
9. Нерідко «годували» домовика, якщо вже починав виявляти себе:
– «Ну
Зап. 15.08.2004 у с. Ігнатпіль Овруцького р-ну Житомирської обл. від Лісовської Марії Антонівни, 1940 р. н.
Зап. 27.08.1994 у с. Нівецьке Поліського р-ну Київської обл. від Онишко Ганни Андріївни, 1926 р. н.
Зап. 26.09.2006 у с. Задовже Зарічненського р-ну Рівненської обл. від Полівко Ольги Федорівни, 1925 р. н.
Зап. 29.09.2006 у с. Неньковичі Зарічненського р-ну Рівненської обл. від Крилюк Ольги Степанівни, 1951 р. н.
Пашина О. А. Календарный цикл в северо-западных селах Сумщины / О. А. Пашина // Славянский и балканский фольклор. Этнолингвистическое изучение Полесья. – М., 1995. – С. 235.
Зап. 16.08.2004 у с. Думинське Овруцького р-ну Житомирської обл. від Цялко Світлани Петрівни, 1938 р. н.
Зап. 21.08.1994 у с. Мусійки Іванківського р-ну Київської обл. від Машини Ольги Йосипівни, 1929 р. н.
Зап. 20.08.2004 у с. Копище Олевського р-ну Житомирської обл. від Бондарчука Івана Даниловича, 1921 р. н.
Зап. 27.08.2004 у с. Карпилівка Сарненського р-ну Рівненської обл. від Степанця Василя Єфремовича, 1953 р. н.
Зап. 27.07.2015 у с. Великий Курінь Любешівського р-ну Волинської обл. від Шмаль Галини Никонівни, 1942 р. н., уродженки с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.
