дівчат.
– Тобі завжди хотілося бути в центрі уваги, – промовила тітка. – Такий був розбіяка. Якщо було не по-твоєму, враз зчиняв сварку. І страху не мав ні перед чим.
Мені здавалося, ніби вона говорить про когось іншого.
– Справді? – спитав я.
– Ти був особливою дитиною. Марті завжди був розумником, Ліз модницею, але ти, ти був якимось особливим, чуйнішим, ніж інші діти. – Тітка всміхнулась. – Хоч і лопотів невпинно.
Нарешті ми дійшли до фото, на якому мати замріяно спостерігала, як я пишу щось у своєму червоному блокноті. Тітка перестала гортати альбом і прикипіла поглядом до світлини.
– Вона так тебе любила. Ти був її золотцем.
Я дивився на знімок матері. У дитинстві вона називала мене равликом, тому що на природі я часто завмирав, намагаючись увібрати в себе всі враження від довкілля, мов равлик, що висунув ріжки. Коли я не знав, як вчинити, то завжди йшов за порадою до неї. Вона була моїм компасом. Я вдивлявся в її погляд, рідне обличчя, руку, що лежала на моєму плечі, і здивовано помітив, що на очі навертаються сльози.
– Це просто… – почав я. Тітка не дала мені договорити та обійняла, прихиливши мою голову до свого плеча. Відчувши її теплі обійми, я більше не міг стримуватися й заплакав так, як не плакав уже багато років.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
