комісії. Я не боюся спостерігачки.
– Дуже добре. Тоді перейдімо до справи. Перший позивач – міс Мелані Ісаакс, студентка спеціальності «Драматургія»; вона зробила заяву, копії якої ви всі маєте. Чи потрібно мені підсумувати цю заяву? Професоре Лур’є?
– Чи правильно я розумію, пане голово, що міс Ісаакс не з’явиться тут особисто?
– Міс Ісаакс виступала перед комісією вчора. Дозвольте нагадати вам, що це не суд, а розслідування. У нас не такий регламент, як у судовій справі. Ви вбачаєте в цьому проблему?
– Ні.
– Друге звинувачення, пов’язане з першим, – продовжує Матабан, – надійшло від реєстратора з відділу обліку студентів; воно стосується правильності документів міс Ісаакс. Вас звинувачують у тому, що міс Ісаакс не відвідувала всіх занять, не складала письмових робіт і не пройшла всіх тестів, за які ви поставили їй оцінки.
– Оце все? Мене звинувачують лише в цьому?
– Так.
Він набирає повітря в груди.
– Я впевнений, що в членів комісії знайдуться важливіші заняття, ніж перекроювати справу, стосовно якої не може бути суперечок. Я визнаю себе винним в обох звинуваченнях. Оголошуйте вирок і повертаймося до наших занять.
Гакім нахиляється до Матабана, і вони щось бурмочуть.
– Професоре Лур’є, – каже врешті Гакім, – я вимушений повторити, що це засідання комісії з розслідування. Її завдання – вислухати обидві сторони в цій справі та запропонувати рекомендації. Ми не маємо повноважень приймати рішення. Я знову запитую, чи не буде краще, якщо вас представлятиме хтось знайомий із нашими процедурами?
– Мені не потрібен представник. Я сам чудово можу себе представити. Чи правильно я розумію, що, попри мою заяву, слухання продовжуватиметься?
– Ми хочемо дати вам можливість пояснити свою точку зору.
– Я вже пояснив свою точку зору. Я винен.
– Винні в чому?
– У всьому, у чому мене звинувачують.
– Ми бігаємо по колу, професоре Лур’є.
– У всьому, що стверджує міс Ісаакс, і в підробці записів.
Тепер утручається Фародія Рассул:
– Ви кажете, що погоджуєтеся із заявою міс Ісаакс, професоре Лур’є, але чи прочитали ви її хоча б?
– Я не хочу читати заяву міс Ісаакс. Я погоджуюся з нею. Не бачу причин, чому б міс Ісаакс мала брехати.
– Та хіба не було б розсудливим хоча б прочитати заяву перед тим, як погоджуватися з нею?
– Ні. У житті є значно важливіші речі, ніж бути розсудливим.
Фародія Рассул відкидається у своєму кріслі.
– Усе це – справжнє донкіхотство, професоре Лур’є, та чи можете ви дозволити його собі? Мені здається, що ми зобов’язані захистити вас від самого себе. – Вона дарує Гакіму застиглу посмішку.
– Ви кажете, що не зверталися по юридичну пораду. Але чи консультувалися ви з кимось
