щоб вимовити наступне речення: – Джеффе, мій лікар каже, що у мене є серйозне захворювання серця. Таке, від якого не одужують. Я не розумію половину слів, які говорить мій лікар. Щось про ішемію та стенокардію. Все, що я зрозумів, це те, що мені потрібна операція і що моє життя має змінитися. Негайно.
Якраз цієї миті до них підійшла офіціантка, щоб взяти замовлення.
Відразу ж отямившись, Боб швидко замовив салат без заправки і склянку води. А потім шпигнув Джеффа:
– Але спробуй-но тільки не замовити реберця, я тобі просто тут дупу надеру.
Джефф засміявся і замовив реберця. Коли офіціантка відійшла, він поставив Бобові філософське запитання:
– З тобою все буде добре?
– Якщо операція мине нормально і я робитиму геть усе, що скаже лікар, тоді все має бути добре. Але це буде важко для мене. Саме тому я й повинен відійти від справ. – Боб зробив паузу. – Не можу повірити, що я це щойно сказав. Гадаю, я й досі в шоці від того, що мене наступного тижня не буде на роботі. Але я повинен піти, бо не вмію спинятися на півдорозі.
– Коли операція?
– За тиждень, якщо нічого не зміниться і вони не зможуть забрати мене раніше.
Джефф був приголомшений.
Попри свою показову впевненість і почуття гумору, Боб явно ставився до ситуації вкрай серйозно:
– Чесно кажучи, Джеффе, я не знаю, що ми робили б, якби я тебе не взяв на роботу.
Джефф кивнув, задоволений довірою, але не самою ситуацією. Обстановка загрожувала перерости у набагато гіршу.
Джефф вирішив заглибитись у деталі.
– Добре, ненавиджу це робити, але гадаю, час поговорити про баланс і довгострокові фінансові показники компанії.
Боб трохи сором’язливо кивнув і потягнувся за чимось у своїй сумці для ноутбука.
– Гадаю, що я приніс більшість тих паперів, які потрібні тобі.
Добре знаючи свого дядька, Джефф почав відчувати, що щось не так. Він вирішив прозондувати ситуацію.
– Виходячи з усього, що я до цього часу бачив, припускаю, що компанія в досить хорошій формі. – Це було швидше питання, аніж констатація факту.
Боб посміхнувся так само, як він зазвичай усміхався, коли запевняв дітей, що не кидатиме їх у найглибший куточок басейну, якраз перед тим, як шубовснути їх туди.
– Саме так. – У його голосі не було впевненості: – Але мені потрібно поговорити з тобою про деякі нові виклики та можливості.
Попри занепокоєність дядька, Джефф голосно розсміявся.
– Я не думаю, що мені це сподобається, судячи з того, як це звучить.
– О, в тебе все буде чудово. Це звичайні деталі роботи галузі.
Офіціантка принесла Джеффове пиво і Бобову воду.
– То про які виклики та можливості ми поговоримо? – запитав Джефф.
Боб припинив порпатися у сумці і глянув на Джеффа. У його погляді прочитувалась химерна суміш захоплення і занепокоєння.
– Джеффе, ми щойно
