та вчительки танців, вона щосили намагалася відшукати своє покликання після закінчення коледжу. Клер була захоплена психологією та бізнесом, але недостатньо, щоб продовжити кар’єру в якійсь із цих сфер, і вирішила, що відділ управління персоналом стане для неї правильною комбінацією. Її перші кілька років в HR були жахливими – суміш бюрократичного протоколу та емоційних семінарів. Клер уже готова була піти з галузі, коли почула про відкриття вакансії у Valley Builders. За двадцять хвилин розмови з Бобом Шенлі Клер змінила своє рішення.
Джефф близько познайомився з Клер за останні кілька років, особливо під час консультацій щодо роботи у команді, які він надавав VB. Під час управлінських нарад, він швидко зрозумів, чому Боб любив її і чому покладав на неї стільки відповідальності. На щастя, Клер була рада, коли Джефф приєднався до компанії, тому він вважав, що вони будуть добре працювати разом.
Боббі Брейді, усміхнений 52-річний кремезний чоловік із сивим волоссям, керував усіма роботами на будівельних майданчиках VB. Він виявив свою добру вдачу ще одинадцять років тому, коли прийшов на фірму, і його колеги вирішили, що два Боби у керівництві – це завелика плутанина. Тож, бажаючи над ним по-доброму пожартувати, товариші по роботі називали його Боббі, добре знаючи, що це ім’я наймолодшого хлопчика з серіалу «Сімейка Брейді» (The Brady Bunch) – одного з найбільш знакових ситкомів[8] Америки.
Боб, або Боббі, й оком не змигнув, сприймаючи прізвисько з самокритичним гумором та несподіваною доброзичливістю, вирішивши, що рано чи пізно зможе від нього відмовитися. На власне здивування, Боббі швидко звик до своєї нової ідентичності на роботі і виявив, що це допомагало йому будувати стосунки з підрядниками і постачальниками, які любили його піддражнювати.
Боббі, безумовно, допомогло те, що він досконально розбирався у будівельному бізнесі. Він заробив собі солідну репутацію завдяки своїй чесності, старанності і тому, що вчасно виконував свої проекти, – це відрізняло його від багатьох колег у галузі.
Коли на зворотному шляху до офісу Джефф зателефонував Боббі та Клер, щоб домовитися про зустріч у офісі, то дізнався, що Боб повідомив їм про свою хворобу та несподіване підвищення Джеффа того ранку за сніданком. Джеффові було дуже цікаво дізнатися, що Клер і Боббі думають про нову угоду, адже вони мали вже кілька годин, щоб обдумати ці новини. Реакція Клер і Боббі могла виявитись не такою, на яку очікував Джефф.
Коли Джефф повернувся, то Клер і Боббі вже чекали в офісі його дядька – невиразному кабінеті, який Боб відмовлявся осучаснити чи декорувати від моменту заснування компанії. Дядькова дружина називала цей стиль «конструктивізм 1970-х років», який добряче пасував її чоловікові.
Боббі сидів за великим дерев’яним столом, й вигляд мав не надто щасливий.
– Сідай, Джеффе. – Це прозвучало як наказ.
Клер почала першою:
– Джеффе, я думаю, ти знаєш, що ми не з тих людей, які посміхаються
Ситком – ситуаційна комедія, різновид комедійних радіо- чи телепрограм із постійними персонажами і місцем дії.
