підійшовши до вікна.
Боббі дивився на неї з сумішшю занепокоєння і розчарування на лиці. Він продовжив тираду, звернену до Джеффа, з більшою напругою, ніж до того:
– Коротко кажучи, якщо ти збираєшся бути босом, ми йдемо геть.
У Джеффа запаморочилося в голові. Він мовчав.
Сердитий настільки, наскільки це було можливо, Боббі, схоже, був засмучений реакцією Клер і дивився на неї.
Джефф повернувся, щоб побачити чому, і помітив, що Клер трусить.
«Вона плаче?» – майнула думка в його голові.
– Успіхів тобі на новому робочому місці, друже! – Боббі встав і попрямував до дверей. – Ходімо, Клер.
І тут Клер, схоже, зламалася. Схилившись і затуливши обличчя руками, вона почала трястися ще більше.
Джефф був збентежений, як ніколи.
І тут він почув, як Клер ледве стримує сміх.
– Дідько, Клер! – крикнув Боббі на свою колегу.
Вона повернулася до Боббі і перестала сміятися.
– Вибач, я просто не змогла.
– Ти все зіпсувала! Ми мали змусити його діяти! – Боббі похитав головою, дивлячись на Клер.
Зрештою, Джефф заспокоївся, зрозумівши, що його щойно розіграли.
– Ну ви й покидьки! – Обурення Джеффа відразу ж стихло, бо на душі стало легше. Посміхнувшись, він ухопив зі столу пляшку з водою і пожбурив її у Боббі. Той спіймав її.
– Визнай, ми таки пошили тебе в дурні, – пустив шпильку Боббі.
– Вибач, Джеффе, – перепросила Клер свого нового боса. – Він змусив мене це зробити.
Джефф передражнив її.
– Отже, тобі самій доведеться потім шукати роботу?
Вона здригнулася.
– Боб так розлютиться, коли про це почує.
– Ні, – заперечив Боббі. – Він вирішить, що це весело.
Джефф погодився з ним.
– Ага, так і буде. Хвалько.
Потім Клер спробувала привести інших до тями.
– Чого ми регочемо? У нас ситуація – гірше нікуди.
Це лише змусило розсміятися ще голосніше, аж поки їх не опанувала реальність.
Джефф відчував, що ситуація була трохи похмурою, з огляду на стан здоров’я його дядька.
– Народ, як ви думаєте, з ним все буде добре?
Клер раптом відчула співчуття до свого нового боса:
– О, думаю, що так. Скажи йому те, що ти вже раніше казав, Боббі.
– Кілька років тому моєму братові поставили такий самий діагноз і він переніс таку ж операцію. Це не ризиковано, за умови, що він змінить свій раціон та спосіб життя. – Боббі зробив паузу, щоб Джефф все це переварив. – Все має бути добре.
Радий їхнім словам щодо дядька, Джефф і сам трохи заспокоївся.
– Отже, чи є дещиця правди в тому, що ви мені тут наговорили? – Перш ніж вони відповіли, він пояснив: – Я маю на увазі, чи немає у вас відчуття, що на моєму місці мали бути ви?
Джефф
