жаль, так, – відповів Боббі. – Нам будуть потрібні всі люди, які в нас є.
Тепер Джефф не міг стримати свого розчарування.
– Отже, можу припустити, що все те, що ми минулого року робили задля покращення роботи в команді, було все ж таки несправжнім.
Тепер Клер перейшла в оборону:
– Почекай. Це несправедливо. Боб дуже серйозно до цього ставився, і ми теж. Він завжди каже, що краще продасть компанію, ніж триматиме на роботі купу інтриганів та егоїстів.
Боббі додав:
– І це була не просто купа безглуздих плакатів і футболок, якщо ти це маєш на увазі. Ми проводили зустрічі щодо довіри, здорового конфлікту та відповідальності, з якими ти нам допомагав. Але нас просто обсіли справи, і ми перестали далі цим займатися, замість того, щоб поширити цю справу на решту організації. Це, ймовірно, моя провина, оскільки більшість цих людей працювали в моїй групі.
– Мені теж слід було побачити це раніше, – визнала Клер.
Джеффа це не переконало, але він намагався залишатися зосередженим.
– Куди поділися два бригадири? Ті, які пішли.
– Вони працюють за контрактом на іншому кінці долини, – пояснив Боб. – На житлових об’єктах.
– Вони справді хороші фахівці? І якщо так, то чи можемо ми повернути їх на об’єкт?
Боббі знизав плечима:
– Я не впевнений.
Джефф насупився:
– Ти хочеш сказати, що не впевнений, чи вони хороші фахівці?
Боббі похитав головою:
– Ні, я не певен, що нам вдасться вмовити їх повернутися. А наскільки вони хороші фахівці, це залежить від того, що ти маєш на увазі.
– Ну а як щодо роботи у команді? – спитав Джефф, дивлячись на Клер.
Вона знизала плечима:
– А це, мабуть, залежить також від тих, про кого ти питаєш, але я вважала їх надійними.
Джефф був більш ніж стурбований відсутністю ясності у відповідях колег і вирішив, що не може дозволити собі таку розкіш, як затримка зі здачею об’єкта.
– Гаразд, якщо можна, то я буду доволі відвертим. – Джефф щосили намагався бути ввічливим.
Боббі та Клер подивилися один на одного з деяким занепокоєнням на обличчях, а потім кивнули.
– Ви, народ, і Боб, фактично злили проект з роботи у команді.
Вони нічого не відповіли, тож Джефф продовжив, зосередившись на Боббі:
– Ти кажеш, що це були не просто плакати та футболки, а що ще було? – Перш ніж вони змогли відповісти, він продовжив. – Тому що ви, здається, не знаєте, що ви маєте на увазі, коли говорите про командних гравців. І тому ви не можете знати, хто, можливо, потребує змін, хто має залишитися, а хто піти.
– Ми не казали… – Клер хотіла щось пояснити, але Джефф їй цього не дозволив.
– Зачекайте. Я забув. – Джефф був саркастичним, але не грубим. – У вас є одне чітке визначення. Людина не повинна бути йолопом.
Вони засміялися, але дещо винувато.
За
