Мені було цікаво, чи відчуває те саме Девіс. Навіть якби він теж шкодував, то покепкупав би з мене, якби я запитала. Я не могла без заздрощів дивитися на стіл, завалений подарунками. Все, що отримали ми з Девісом, – чек на тисячу доларів від його матері. Хоча, якби ми отримали всі ті подарунки, Девіс наполіг би на тому, щоб я повернула їх, аби він міг вибрати речі на свій смак.
На весіллі ми напилися, і в нас був найкращий секс у житті. Я майже впевнена, що ми зачали Майлза тієї ночі – радше щоб показати, що ми на крок випереджаємо молодят, ніж тому, що справді хотіли дитину.
Як я помилялася в тому, що не хотіла дитини всією душею! Я полюбила Майлза, щойно він народився. І Девіс його полюбив. То було так, ніби ми троє любимо одне одного до нестями.
Невдовзі після цього Девіс перевіз нас у Коннектикут і працював здебільшого вдома, за винятком зустрічей у місті та подорожей по країні. Він відреставрував наш будинок і спроектував прекрасну світлу прибудову. Будинок був майже готовий – усе, крім горища в старій частині, – коли Девіс із моїм братом загинули в автокатастрофі.
Шон зовсім не схожий на Девіса. Він темноволосий, високий, прямий та мускулястий. Девіс був світловолосий і худий як жердина. Але часом, коли я заходжу на кухню, а Шон стоїть біля вікна, мені на мить здається, що то Девіс. Я завжди щаслива його бачити. Але коли усвідомлюю, що це Шон, то стаю ще щасливішою. Подобається вам це чи ні, але це факт.
Але, вочевидь, у мене є сумніви. Сумніви щодо Шона, сумніви, чи довірюсь я колись іншій живій душі. Сумніви щодо того, хто він, що знає про зникнення Емілі й чи знає щось таке, чого не каже.
Розмірковую над тим, чи кожна закохана жінка має сумніви. Я ніколи не сумнівалася в Девісі – а в нього я була закохана чи просто так вважала. Знаю, що деякі жінки закохуються в ув’язнених убивць, але я не така. Я маю захищати сина. Я не тупа. Єдина поміркована стратегія – постійно запитувати себе, чи є щонайменша можливість того, що Шон причетний до зникнення Емілі.
Я тримаю марку в блозі та в спілкуванні з поліцією і зі світом загалом, а ще пишаюся тим, що не перетворююся на таку собі закохану жінку, яка не придивлятиметься до Шона надто уважно і не зверне уваги, якщо якась несвідома дрібниця видаватиметься, скажімо так… дивною. Коли ми розмовляємо про Емілі, я вдивляюся в його обличчя, шукаючи ознаки роздратування, каяття, провини, будь-які сигнали тривоги. Та навіть коли він розповідав про її проблеми – алкоголь, пігулки, відчуження від батьків, – у його голосі ніколи не було нічого, окрім любові та суму через те, що вона зникла.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или
