уважно оглядає Нелл із ніг до голови, ніби намагаючись зрозуміти, чи можна їй довіряти.
– Я не збираюся ділити номер із вами двома.
– Повірте мені, я також дещо інакше уявляла собі веселі вихідні.
– Здається, у нас немає вибору, – погоджується американка. – Ні, ну це ж треба було такому статися!
Вони повідомляють адміністраторці про домовленість, після чого американка говорить:
– Але коли ця дама поїде, я все одно наполягатиму на знижці. Це ж нечувано! Там, звідки я приїхала, з таким сервісом вам би це не зійшло з рук.
Відчуваючи байдужість француженки з одного боку й ворожість американки – з другого, Нелл остаточно ніяковіє. Вона намагається уявити, що зробив би Піт. Напевне, посміявся б і сприйняв це як належне. Здатність сміятися над життям була однією з його рис, яка так приваблювала Нелл. «Усе гаразд», – повторювала вона собі. Пізніше вони ще посміються над цим.
Жінки беруть ключі й піднімаються в тісному ліфті на третій поверх. Нелл іде позаду. Вони опиняються в мансардному номері з двома ліжками.
– Ох! – зітхає американка. – Номер без ванни. Ненавиджу це. І він такий крихітний.
Нелл кидає валізу й надсилає Пітові повідомлення, щоб розповісти, що сталося, і запитати, чи зможе він знайти інший готель.
«Чекаю на тебе тут. Напиши, чи встигнеш на вечерю. Я страшенно зголодніла».
Уже восьма вечора.
Він не відповідає. Може, він саме зараз у тунелі під Ла-Маншем? Якщо це так, йому залишилося півтори години дороги. Вона мовчки дивиться, як американка, важко дихаючи, відкриває на ліжку валізу й вивішує речі на вішаки, займаючи всю шафу.
– Ви тут у справах? – запитує Нелл, коли тиша стає майже нестерпною.
– Дві зустрічі. Одна сьогодні ввечері, а тоді вихідний. Цього місяця в мене взагалі не було вихідних. – Американка говорить так, ніби в цьому винна Нелл. – А завтра мені потрібно бути на іншому кінці Парижа. Гаразд. Мені вже час. Доведеться повірити, що, поки мене не буде, ви не чіпатимете мої речі.
Нелл втуплюється в неї поглядом.
– Та не збираюся я чіпати ваші речі!
– Я не хотіла вас образити. Просто не звикла ділити номер зі сторонніми людьми. Коли прийде ваш хлопець, залиште, будь ласка, свій ключ унизу.
Нелл намагається не виказувати люті.
– Я так і зроблю. – Вона бере журнал, роблячи вигляд, ніби читає його, доки не помічає бічним зором, що американка виходить із номера. І саме в цей момент починає вібрувати телефон. Нелл хутко бере його в руку.
«Пробач, крихітко. Ніяк не виходить приїхати. Бажаю гарно провести час».
3
Фаб’єн сидить на даху, натягнувши вовняну шапку до брів і запалюючи чергову цигарку. Він завжди курить саме тут, якщо є хоча б найменша вірогідність того, що Сандрін несподівано повернеться додому. Вона ненавиділа запах диму, і, коли він палив удома, морщила ніс і казала, що в його квартирі-студії жахливо смердить.
