ми уникли гострої небезпеки, на горизонті з’являються нові, ще більші загрози. Варто нам винайти нову речовину, як побічні продукти її виробництва починають отруювати довкілля. Упродовж усієї історії зброя, призначена для захисту від небезпеки, обертається проти своїх творців, загрожуючи знищити їх. Щойно вдається приборкати деякі захворювання, як розповсюджуються нові, а коли рівень смертності вдається знизити, ми починаємо потерпати від перенаселення. Чотири похмурі вершники Апокаліпсису завжди десь поряд. Земля, може, і є нашим єдиним домом, але цей дім повен небезпечних пасток.
Це не означає, що у всесвіті все випадкове в абстрактному математичному сенсі. Рух зірок, перетворення енергії, які відбуваються в ньому, можна досить точно передбачити й пояснити. Але природні процеси не беруть до уваги людських бажань. Вони глухі та сліпі до наших потреб і, отже, можуть видаватися випадковими, на відміну від порядку, що його ми намагаємося створити власними діями. Метеорит, який несеться просто на Нью-Йорк, можливо, підпорядковується всім законам всесвіту, але однаково зіткнення з ним було б дуже неприємним. Вірус, який уражує клітини майбутнього Моцарта, робить лише те, що притаманне йому від природи, навіть якщо для людства це обертається серйозною втратою. «Всесвіт не ворожий і не дружній, – говорив Дж. Холмс. – Він просто байдужий».
Хаос – одне з найдавніших понять міфології та релігії. Для фізичних і біологічних наук він є дещо чужорідним, оскільки з погляду їхніх законів події, які відбуваються в космосі, є цілком доречними. Наприклад, «теорія хаосу» в науці намагається описати закономірності явищ, що видаються абсолютно випадковими. Але у психології й інших гуманітарних науках термін «хаос» має інше значення, тому що коли взяти за відправну точку людські цілі та бажання, то в космосі можна побачити лише жахливий безлад.
Ми мало що здатні зробити, аби змінити хід подій у всесвіті. Протягом нашого життя ми лише незначною мірою впливаємо на сили, які заважають нашому благополуччю. Так, доцільно робити все можливе, щоб запобігти ядерній війні, ліквідувати соціальну несправедливість, викорінити голод і хвороби. Але не варто розраховувати, що зусилля, спрямовані на зміну зовнішніх умов, миттєво поліпшать якість нашого життя. Як писав С.Дж. Мілль, «жодні значні зміни на краще в долі людства неможливі, доки не буде змінено фундаментальні основи його способу мислення».
Те, як ми ставимося до себе, радість, яку ми отримуємо від життя, зрештою, безпосередньо залежать від того, як свідомість фільтрує й інтерпретує наш повсякденний досвід. Чи будемо ми щасливі, залежить від нашої внутрішньої гармонії, а не від нашої здатності контролювати великі сили всесвіту. Звісно, ми маємо й далі вчитися давати собі раду із зовнішнім середовищем, бо від цього залежить наше фізичне виживання. Але це й на крок не наблизить нас до позитивних переживань і не визволить із тенет сприйняття світу як хаосу. Для цього ми маємо навчитися опановувати власну свідомість.
Кожен
