новини CNN. Найбільше уваги приділялося святкуванню сьогоднішнього Дня незалежності. Було нецікаво, і Тед весь час переводив увагу від телевізора до тарілок з їжею. Новини переривалися погодою. Миловидна дикторка повідомила, що спека на всьому континенті протримається до кінці тижня, і лише в Канаді в Монреалі падає дощ, а на озері Сент-Франсіс гримить гроза.
Серед відвідувачів пройшов легкий шумок.
– Щасливі! – сказав сусід по столику. – От би нам сьогодні!
Тед застиг з піднесеною виделкою. Гроза! У слухавці гримів грім. Мері в Канаді! Монреаль. Озеро Сент-Франсіс. Стрепет залишив недоїдений сніданок і підійшов до бармена.
– Містер! У вас є карта Канади?
– Хочете втекти від спеки? – поцікавився бармен, протягуючи Теду великий атлас.
Стрепет відкрив атлас, знайшов південний схід. Озеро Сент-Франсіс лежало кілометрах ста від американського кордону і до нього було не менше шестисот кілометрів.
«До вечора встигну!» – подумав Тед Стрепет.
Він розплатився за сніданок, вийшов з бару. Сонце вже піднялося над дахами і вступило у свої права. Тед перетнув вулицю і сів у машину. Насамперед перерахував гроші. Майже тисяча. Вони пригодяться, хоч і тануть швидко. Поклав у бокову кишеню два паспорти й авіаквитки. Ще раз перевірив зброю і сховав під сидінням. В дорогу він готовий.
Тед завів «вольво». Набираючи швидкість, він виїхав на центральну вулицю, яка вела на північ, в Канаду.
13
Дорога весело бігла під колеса і залишилася позаду. Машин на автостраді майже не було, тому Тед Стрепет дозволив собі розслабитися. Стрілка спідометра не опускалася нижче позначки 70. Сонце сліпило справа, і Тед подякував Андрієві за затемнені вікна автомобіля.
Щойно він минув Покіпсі – невеличке містечко, не більше півтора десятка тисяч жителів. Як в інших містах, люди або вже святкували, або готувалися до святкування. Що ж, якщо у людей все гаразд, то, думав Тед, можна дозволити собі таку розкіш: посвяткувати на свята. Йому згадалися рідні пенати, коли в селі завжди була робота – на свята і в будні, літом і зимою, й лише неділя іноді приносила відносний відпочинок.
А зараз він у такій ситуації, що будь-яке не те що святкування, не те що відпочинок, а просто розслаблення недопустиме. Двоє трупів. Мері в заручниках. Що з нею буде? І що буде з ним самим? І найголовніше, хто? Хто стоїть за цим всім? Судячи з того, як він легко відірвався від них, це не професіонали. Ті просто не дали б йому такої можливості. Мафія? Яка? Місцева? Російська чи своя? Погана організація. Ніхто не знає про його пошуки. А ось і ні, заперечив собі Стрепет. Знав хтось. Але хто?
Він прогнав у пам’яті всі свої контакти за останні місяці. Жодним словом чи жестом Тед не виказав нікому, що мав намір цього літа нарешті почати пошуки невідомого скарбу. Раніше не варто і згадувати – три роки він був повністю поглинений навчанням, тому навіть не згадував про нього. Навіть дома, куди він приїжджав минулого літа, батько не цікавився його справами – просто забавний ребус, не більше.
Але
