певного завдання, не завжди свідчать про його важливість.
А тепер закарбуйте у своїй пам’яті важливу річ: те, що ви робите, значно важливіше, ніж те, як ви це робите. Продуктивність важлива, однак у поєднанні з малозначущими справами вона не принесе жодної користі.
Парето і його сад: принцип «80/20» покладе край безперспективності
Керувати можна всім, що піддається вимірюванню.
Чотири роки тому один економіст кардинально змінив моє життя. Жаль, що я вже ніколи не зможу пригостити його випивкою. Мій дорогий Вільфредо помер майже 100 років тому.
Вільфредо Парето – хитромудрий та досить суперечливий економіст-соціолог, який жив у 1848–1923 роках. Здобувши освіту інженера, він розпочав свою багатогранну кар’єру з посади керівника вугільних шахт, а тоді змінив на посаді Леона Вальраса – професора політичної економіки в Лозаннському університеті (Швейцарія). Його фундаментальна праця «Курс політичної економіки» містила роздуми стосовно маловідомого на той час «закону» про розподіл доходу, який пізніше отримав назву «закон Парето», або «розподіл Парето». За останнє десятиліття його почали іменувати принципом «80/20».
Математичну формулу, яку він застосовував, аби продемонструвати надзвичайно несправедливий, однак досить передбачуваний розподіл багатства в суспільстві, – 80 % доходу припадає лише на 20 % населення, – використовують і за межами економіки. Її втілення можна побачити в будь-якій сфері. Наприклад, 20 % стручків гороху, які Парето посадив у своєму саду, дали 80 % врожаю.
Ось як можна підсумувати закон Парето: 20 % зусиль породжують 80 % кінцевого результату. У різних контекстах існують різні варіанти формулювання цього правила:
80 % наслідків випливають із 20 % причин.
80 % результату залежить від 20 % зусиль та часових затрат.
80 % доходу компанії приносять 20 % продукції та клієнтів.
80 % усіх прибутків на ринку цінних паперів отримують на 20 % за рахунок інвесторів та на 20 % – від індивідуальних портфелів.
Список може бути нескінченно довгим та різноманітним, а співвідношення – ще більш вражаючим: 90/10, 95/5, 99/1, однак мінімальна пропорція, до якої слід прагнути, – це 80/20.
У той період свого життя, коли одного пізнього вечора я ознайомився з поглядами Парето, моя робота забирала в мене чимало часу, адже щодня я присвячував їй по п’ятнадцять годин. Відчуття перенавантаження та безпорадності було нестерпним. Я прокидався перед світанком, аби зателефонувати у Великобританію, налагоджував справи з американськими партнерами впродовж нормованого робочого дня, з 9:00 до 18:00, а тоді до півночі вирішував питання з японськими та новозеландськими колегами. Мені здавалося, що я опинився у вантажному потязі без гальм і через відсутність інших варіантів мені доводиться постійно підкидати вугілля в топку. Тоді я постав перед вибором: «допрацюватися» до синдрому
