розповідь субпрефекта не завершилася й після вечері, коли дрібні урядовці одне за одним пішли. Останній акт тріумфального опису розбитих космічних кораблів настав, коли він супроводжував Піренна та Гардіна на балкон і розслабився в теплому повітрі літнього вечора.
– А тепер, – сказав він з важкою веселістю, – перейдімо до важливих питань.
– Залюбки, – пробуркотів Гардін, закуривши одну з довгих сигар з веганським тютюном (небагато їх лишилося, подумав він), і перестав розгойдуватися на стільці.
Високо в небі було видно Галактику, і її схожий на лінзу туманний обрис повільно розтягувався на весь обрій. Нечисленні зірки тут, на самому краєчку Всесвіту, здавалися жалюгідними мерехтливими вогниками.
– Звичайно, – сказав субпрефект, – усі офіційні обговорення – підписання документів та інші нудні формальності, – які пройдуть перед тим… як ви називаєте свою раду?
– Рада опікунів, – холодно відповів Піренн.
– Дивна назва! У будь-якому разі, сьогодні мова не про це. Сьогодні ми могли б поговорити з вами як людина з людиною, еге ж?
– Це означає… – підштовхнув його Гардін.
– Тільки те, що я кажу. Тут, на Периферії, певним чином змінилася ситуація, і становище вашої планети стало трохи невизначеним. Було б дуже добре, якби ми з вами порозумілися щодо стану справ. До речі, мере, у вас немає ще однієї такої сигари?
Гардін неохоче зробив йому одну.
Ансельм о’Родрік понюхав і задоволено заквоктав.
– Веганський тютюн! Де ви його взяли?
– Ми отримали останню партію. Навряд чи ще щось лишилося. І лише космосу відомо, коли ми отримаємо наступну та чи отримаємо взагалі.
Піренн насупився. Він не курив і, якщо вже на те пішло, терпіти не міг цей запах.
– Дозвольте мені зрозуміти, ваше високопреосвященство. Ваша місія полягає лише в тому, щоб дещо нам роз’яснити?
О’Родрік кивнув, випустивши дим після однієї з перших міцних затяжок.
– У такому разі, вона скоро завершиться. Ситуація з Енциклопедією Фундації така, як і завжди.
– Ах! І якою ж вона була завжди?
– Завжди однакова. Це наукова інституція, що підтримується державою та належить до особистого домену його величності Імператора.
Субпрефекта, схоже, це анітрохи не вразило. Він випустив кільця диму.
– Це чудова теорія, докторе Піренн. Я уявляю, що у вас є статут з імператорською печаткою, але яка ситуація насправді? Як ви вистоїте проти Смирно? Ви ж розумієте, що від вас до столиці Смирно менше п’ятдесяти парсеків. А як щодо Конома і Дарібоу?
Піренн відповів:
– Ми не маємо нічого спільного з будь-якими префектурами. Як частина імператорського…
– Це вже не префектури, – нагадав о’Родрік. – Це тепер королівства.
– Тоді королівства. Ми не маємо з ними нічого спільного.
