свого тріумфу. Звісно, він міг і схибити.
– Що на Європі? На Європі є дещо найцінніше в усьому Всесвіті.
Він переборщив; Василій не дурень, отож випередив Флойда з відповіддю:
– Звісно! Вода! Мільярди тонн води. Досить, щоб заповнити паливні баки, облетіти всі супутники системи, і ще залишиться на стикування з «Діскавері» та повернення додому. Не хотілося б це визнавати, але наші китайські друзі знову нас обскакали.
– Імовірно, так триватиме й надалі.
Розділ 9. Лід Великого каналу
Якщо не зважати на чорне, як смола, небо, то ці фото могли бути зроблені будь-де в північних районах Землі; не було нічого інопланетного в потрісканій крижаній пустелі, яка заполонила все до обрію. Тільки п’ять постатей у скафандрах на передньому плані доводили, що це панорама з іншого світу.
Навіть зараз потайні китайці не розголошували імен членів екіпажу. Анонімними вторженцями на полярних ландшафтах Європи, очевидно, стали керівник із наукових досліджень, командир, штурман, перший і другий інженери. «Тут є своя іронія, – подумав Флойд, – на Землі цю історичну світлину бачили на годину раніше за команду «Леонова», який начебто перебував набагато ближче до місця подій. Але передачі з «Цяня» ішли на таких частотах, що перехопити їх було неможливо; «Леонов» чув лише сигнал маяка, що транслювався вусібіч. Одначе на деякий час, коли Європа, обертаючись, забирала корабель з поля зору, а сама ховалася за гігантський Юпітер, не чути було навіть радіомаяк. Тож та незначна інформація про китайську місію, яку мали на «Леонові», надходила із Землі.
Після попереднього ознайомлення із місцевістю корабель приземлився на один з кількох островів твердих порід, які витикалися крізь кірку льоду, що вкривав увесь супутник. Від полюса до полюса цей лід повсюди був однаково грубезним: на Європі не існувало погоди, щоб утворити якісь дивні форми, тут не падав сніг, який сформував би положисті схили. На Європу, що не мала атмосфери, могли падати інші небесні тіла, але не сніжинки. На формування рельєфу цього супутника впливала лише сила тяжіння, яка сприяла урівненню усіх її узвиш, а також безперервні землетруси, викликані іншими супутниками Юпітера, що проходили по своїх орбітах близько від Європи. Сам Юпітер, попри свою значно більшу масу, впливав на Європу менше. Припливи Юпітера завершили свою справу тисячоліття тому, упевнившись, що супутник, повернувшись одним боком, назавжди залишиться прикутим до гігантського господаря.
Усе це було відомо з даних, здобутих після обльоту Європи «Вояжером» 1970 року, огляду «Галілео» в 1980 році й приземленні «Кеплера» в 1990-му. Але за кілька годин китайці дізналися про Європу більше, ніж усі попередні місії гуртом узяті. Свої знання вони зберігали в таємниці; хтось міг про це шкодувати, але ніхто не наважився б заперечити їхнє право так чинити, адже вони дорого за нього заплатили.
Натомість заперечували, до того ж дедалі завзятіше, їхнє право загарбати супутник. Уперше в історії людства одна із земних націй претендувала на інший світ, і всі медіа на Землі обговорювали законність такої позиції. Хоча китайці всіляко наголошували,
