знову зник. У приміщенні запанувала приголомшлива тиша, яку ніхто не збирався порушувати. Чекаючи на відновлення сигналу, Флойд гарячково пригадував, хто б то міг бути. Його пам’ять відмовлялася впізнавати голос – це міг бути будь-який китаєць, що здобув освіту на заході. Можливо, хтось, із ким він зустрічався на наукових конференціях, але якщо той, хто говорить, не представиться, Флойд ніколи його не впізнає.
– …невдовзі після місцевої півночі. Ми безперервно закачували воду, і баки були майже наполовину повні. Ми з доктором Лі вирушили перевірити ізоляцію труб. «Цянь» стоїть – стояв – приблизно за тридцять метрів від краю Великого каналу. Труби виходили прямо з космічного корабля під кригу. Лід тут дуже тонкий – ходити небезпечно. Недалеко проходить тепла течія глибинних вод…
Знову тривала мовчанка. Флойду спало на думку, що, напевно, мовець рухається, тож на хвилину його відрізала якась перешкода.
– …без проблем – п’ять кіловатів світла розійшлося від корабля. Він сяяв на кризі, немов різдвяна ялинка. Прекрасні кольори. Лі побачив його першим – величезна темна маса, що здіймалася із глибин. Спершу ми подумали, що то косяк риби – надто величезне воно було для єдиного організму – потім ця істота почала пробиватися крізь лід.
– …Докторе Флойде, сподіваюся, ви мене чуєте. Це професор Чанґ, ми зустрічалися 2002 року на конференції у Бостоні.
Думки Флойда миттю перенеслися на мільярди кілометрів. Він невиразно пригадував той прийом після заключної сесії Об’єднаного міжнародного астрономічного конгресу в Бостоні, останній, де брали участь китайці перед другим етапом Культурної революції,[9] але він чітко згадав самого Чана – маленького жартівливого астронома й екзобіолога, що так і сипав дотепами. Зараз він не жартував.
– …немов пасма мокрих водоростей, виповзло на сушу. Лі побіг до корабля, щоб прихопити камеру, я залишився на чатах, доповідаючи обстановку по радіо. Воно рухалося так повільно, що людина запросто могла його обігнати. Я був більше захоплений, аніж нажаханий. Намагався здогадатися, що це за істота – щось на кшталт бурих водоростей, фотографії яких я колись бачив у Каліфорнії, – але, як виявилось, я помилявся.
Маю зазначити, вилізши з води, це створіння втрапило в халепу. Воно не могло вижити при температурі на сто п’ятдесят градусів нижче за температуру його нормального середовища.
Рухаючись уперед, воно замерзало на ходу, кавалки відвалювалися, тріскаючись, немов бите скло, та попри це, істота просувалася до корабля, немов чорна припливна хвиля, що весь час сповільнюється.
Я був такий вражений, що втратив здатність ясно мислити і навіть не міг припустити, що воно намагається зробити…
– Ми можемо йому відповісти? – прошепотів Флойд.
– Ні, надто пізно. Європа скоро зайде за Юпітер. Доведеться чекати, поки вона знову вийде із зони затемнення.
– …піднімаючись на корабель, будувало щось на взір крижаного тунелю. Можливо, це його
Зачистки в партії 1969–1973 рр., які проводив Мао Цзедун та які обернулися репресіями й фізичним знищенням опозиції та інтелігенції в Китаї.
