моя, не в тому річ,Де ти блукала цілу ніч?
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза?»
«Коса моя розплетена —
Її подруга розплела.
А на очах блищить сльоза,
Бо з милим я прощалася.
Мамо моя, ти вже стара,
А я щаслива, молода.
Я жити хочу, я люблю.
Мамо, не лай доню свою».
…Повернулася під ранок дівчина з побачення з милим, що тривало десь у вишневому садочку всю ніченьку місячну, а матінка підозріло, як ото і в пісні співається:
«Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза?…»
А відповідь на запитання, чому розплетена коса, одна: тому коса розплетена, що дівчина вже… не дівчина. В ту ніч під місяченьком, у вишневому садочку, в обіймах милого втратила вона цноту.
Дівоча коса (заплетене волосся, так тлумачиться слово «коса») – споконвіку на Русі-Україні є символом дівочої краси, честі, цнотливості.
З давніх-давен в Україні теплої пори дівчата ходили з непокритою головою, заплітаючи волосся в коси. На Лівобережному Подніпров’ї дівчата у свята заплітали волосся в одну косу, яка вільно звисала по спині, а в будень – у дві, закладаючи їх вінком навколо голови. На Полтавщині дівчата заплітали волосся у дрібні кіски («дрібушки»). У коси часто вплітали вузьку яскраву стрічку, шнурок («кісник», «стьожку», або ще – «красну красу»).
І ось наставав дівич-вечір… (Дівичем – сьогодні вже напівзабуте, колись таке колоритне слівце – називали й того хлопця, хто беріг свою невинність.) А вже дівич-вечір – обрядова вечірка молодої напередодні весілля, прощання з дівуванням.
Коли дівчина збиралася заміж, на дівич-вечорі, і відбувалося обрядове розплетення коси нареченої.
Розплітаючи нареченій косу, її подружки співали пісень:
На ріки, слізоньки, на ріки,
Розплели кісоньку навіки.
Ріками слізоньки, ріками
Розплели кісоньку руками…
У піснях оспівувалася жалоба за косою, як символом дівування:
Ой, просо, просо,
Ти ж моя золота руса косо,
Не рік я тебе кохала,
Щосуботоньки змивала,
Щонеділеньки вбирала,
А за день стеряла…
На дівич-вечорі дівчата-подружки нареченої вили гільце: деревце або гілку сосни оздоблювали квітами та стрічками. Гільце символізувало незайманість, красу і молодість та було окрасою дівич-вечора, символом прощання з дівоцтвом.
Зібрався дівич-вечір і в Євпраксії, на якому подруги розплели їй косу дівочу. А розплітаючи косу, співали весільних пісень – радісних і трохи сумовитих. Як і годиться нареченій на дівич-вечорі, Євпраксія ронила світлі сльози, прощаючись зі своїм дівоцтвом.
Розплітання коси символізувало для дівчини завершення попереднього (звичайно ж, безтурботного дівочого життя) це ще звалося «прощанням із красною красою», як звалася барвиста стрічка, що її вплітали в дівочу косу.
А потім починалося
