згадала, що у «нашому будинку» не заведено приймати гостей пізно ввечері.
– Це ви про що? – запитала Еф’є у відповідь.
– Нічого особистого, та з огляду на потребу спокою та тиші, нам не подобається, коли люди тиняються коридорами десь після десятої.
– Я не помічала жодного надмірного шуму.
– Інші помічали.
– Дуже прикро. Та в будь-якому разі, як це стосується мене?
– Я чула, що кілька днів тому ви приймали гостей.
– Так, приймала. Дуже спокійних і цивілізованих людей. Наступного дня я запитувала своїх сусідів, чи не потурбували ми їх, але відповіді були негативними. На щастя.
Це було чудово. Я поставив Еф’є тверду п’ятірку. Перша тверда п’ятірка в моєму житті, хоча насправді я й гадки не мав, коли це моє оцінювання почалося.
Стельваген була, мабуть, трохи розчарована, прощаючись з Еф’є, але широко всміхалася, ніби поміж ними і не пробігав чорненький котик.
– Це ще не кінець, Хендріку, – мовила Еф’є. – Нутром відчуваю.
Ми трохи прогулялися садом. У повітрі відчувається подих весни. Крізь пластикове сміття й іржаві бляшанки свої голівки висунули проліски.
Ми були войовничо налаштовані. Чи принаймні я міг так сказати про Еф’є.
Четвер, 28 лютого
Унизу я взяв брошуру про мобільні скутери. Потрібно розширювати свій світогляд, інакше стану найслабшою ланкою «Старих, але ще не мертвих».
Греме оголосив, що перша екскурсія відбудеться у четвер, 14 березня. Збираємось у вестибюлі о 13:00.
Я катував свій мозок, аби придумати хоч більш-менш веселі поїздки на день. Рейксмузей? [21] За це точно не дадуть нагороди за оригінальність. Окрім того, виникає враження, що цей музей частіше зачинений, ніж працює. Проте панікувати не варто, адже я маю ще шість тижнів на те, щоби придумати щось захопливіше.
Еф’є трохи програла свій подвійний CD «Топ-100 пташиних пісень». Під номером шість була садова кропив’янка (ніколи її не чув, так само, як ніколи не чув про неї), під номером чотири – червоногруда вільшанка (я завжди думав, що вони можуть лише цокати); третьою стала пісня дрозда; друге місце здобув соловейко, а золоту медаль отримує чорний дрізд. Слава Богу, хоч одна пташка, чий спів я впізнав. А тоді лишилося ще дев’яносто шість хвальків-свистунів. Для кожного своя пісня.
Прослухавши десять пташок, Еф’є могла би сказати, що моя увага розсіялася.
– Хіба ти не зачарований? – лукаво запитала вона.
Я почервонів від сорому.
– О, так.
– Перепрошую за таке зухвальство, проте я не вірю тобі, Хендріку.
– Що ж, ти маєш рацію. Вибач, але птахи цікавлять мене лише в запеченому вигляді. А з такого ракурсу вони, як правило, вже не співають.
На щастя, це розсмішило її.
Як щодо цибулевих садів у Кекенхофі? [22]
Державний музей, або Рейксмузей – нідерландський національний музей. Розташований в Амстердамі на Музейній площі. Постійна експозиція музею включає значну колекцію шедеврів Золотого віку голландського живопису, а також різноманітну графіку, скульптуру, зразки декоративного мистецтва тощо.
Кекенхоф – королівський парк квітів у Нідерландах. Також відомий як «Сад Європи». Розташований між Амстердамом і Гаагою в невеличкому містечку Ліссе.
