туманностями, масивними зірками. За тепла виберемося за місто, можливо, навіть із наметами. Кудись, де не таке засвічене небо. Якщо пощастить, розгледимо рештки якої-небудь наднової.
– Нереально круто! – прошепотів хлопець. На очі мимоволі наверталися сльози.
– Так і будеш тут стояти? – підсміюючись, поцікавився дід.
Марк нарешті наважився підійти й обережно провів рукою по металевій U-подібній стійці, чиї масивні «лапи» втримували трубу.
– Але ж ми можемо щось роздивитися крізь нього навіть у місті? – йому кортіло якнайшвидше випробувати телескоп у дії.
– У ньому є комп’ютерне наведення. Ось контро́лер збоку. Треба розібратися. Думаю, за ясної погоди навіть із нашого даху можна буде спостерігати за планетами.
– Кла-а-а-с!
Арсен розплився в задоволеній посмішці.
– Я хотів, щоб ти побачив його вже складеним, – прогудів він. – Вирішив, це ефектніше, ніж дарувати в коробці. – Старий моряк поклав руку на товсту оптичну трубу. – Зараз треба занести до квартири. Я тобі допоможу. – І враз посерйознішав: – Але спершу – прибери цей срач, який розвів тут на палубі, й викинь нарешті сміття!
7
У суботу Марк прокинувся за чверть до сьомої. Попри те що просидів за «Героями» майже до першої ночі, вискочив із ліжка, ледве встигнувши продерти очі. Березень нетерпляче стукав у груди землі: за ніч температура піднялася до +10 °C, а небо за вікном затягнув одноманітний сірий серпанок. Марк похнюпився: про спостереження за зоряним небом не могло навіть ітися.
Після сніданку хмари стали легшими, на сході в молочно-сірій товщі з’явилися перші блідо-блакитні прогалини. Оскільки вікна Маркової квартири виходили винятково на захід, хлопчак щогодини вибігав на дах багатоповерхівки та промацував очима східний горизонт, неначе сподівався, що від його сердитого погляду хмари розбігатимуться швидше.
Після полудня з півдня подув теплий вітер, помалу розчищаючи небо.
По четвертій почали сходитися гості. Першими прийшли Маркові хрещені батьки, за ними – Янині колеги зі школи, трохи пізніше підтягнулися Вікторові друзі з попередньої роботи. Дітей не було, лише дорослі. По суті, Марковий день народження був тільки приводом зібратися. Хоча сам хлопець анітрохи не переймався відсутністю однолітків. Він чемно вислуховував привітання, дякував за подарунки, посміхався, проте думками перебував на даху, добираючи місце для подарованого Celestron’а.
Сонце зайшло відразу після шостої. Хмари все ще затуляли північну частину неба, що, втім, Марка не зупинило. Одягнувшись, він захопив із собою потужний ліхтар, ковдру, планшет, щоб підглядати в інструкцію, карти зоряного неба, затиснув під пахвою важенну коробку з телескопом і поволік усе на дах.
Багатоповерхівка, в якій оселилися Грозани, якщо дивитися на неї згори, мала форму перекинутої та злегка нахиленої на захід літери Г: коротше крило витягнулося в напрямку захід-південь-захід, довше – на північ-північ-захід.
