поглянути на жіночий бік нашої історії, як і на секс. Із того, що нам відомо, ми не завоювали інші групи гомінінів, а витіснили їх радше завдяки любові, ніж війні. Сучасні люди носять у собі ДНК неандертальців, і я не здивуюся, якщо виявиться, що ми маємо в собі гени й інших гомінінів. Якщо так думати, то шлях розвитку бонобо не здається вже аж таким чужим.
Залишивши позаду цих сумирних мавп, я зупинився в зоопарку Арнема (Нідерланди), де колись починав свою кар’єру, вивчаючи інші види роду Pan. Тому німецькому професорові, який не міг стримати своє обурення щодо бонобо, сподобалися б шимпанзе, бо в них правлять самці, які постійно борються за своє місце. Вони мене так вразили, що я написав про їхні плітки та інтриги книжку «Політика шимпанзе» («Chimpanzee Politics»). Коли я був студентом, то почав читати Нікколо Макіавеллі, щоб зрозуміти те, чого не могли мені пояснити підручники біології. Одного з головних чоловічих героїв цього бурхливого періоду, що завершився чотири десятиліття тому, вбили, коли я ще працював там. Ця подія досі переслідує мене, не в останню чергу через те, що нападники в огидний спосіб видалили його яєчка. Інші самці з часом повмирали, але зараз у цій колонії живуть їхні дорослі сини, які схожі на батьків не лише своїм незворушним виглядом, а й голосом, коли вони ревуть або кричать. Шимпанзе мають відмінні голоси: мені вдавалося розрізнити усіх 25 мавп лише за їхніми криками. Я відчуваю себе як вдома з цими приматами і вважаю їх абсолютно чарівними. Проте я ніколи не тішив себе ілюзіями щодо того, які вони «милі», навіть якщо й здаються такими для більшості людей. Вони дуже серйозно ставляться до боротьби за владу та готові вбити своїх суперників. Те, що вони іноді вбивають людей або обгризають їхнє обличчя (як це бувало з домашніми шимпанзе в США), – це те, чого насправді варто очікувати, коли ви створюєте для дикої тварини ситуацію, у якій наш слабкий вид може викликати в неї сексуальні ревнощі або бажання стати домінантом. Один дорослий самець шимпанзе має настільки добре розвинені м’язи (не кажучи вже про гострі, мов кинджали, зуби та сильні чотири «руки»), що навіть команда з п’ятьох здоровенних чоловіків не зможе його втримати. Шимпанзе, які зростають серед людей, знають це дуже добре.
Самиці, яких я знав в Арнемі, усе ще перебувають тут. Проте мене дуже вражає матріарх колонії – Мама. Вона ніколи не мала такої влади, як самка бонобо, що керує колонією, проте вона була альфою серед самиць, коли я там працював. У своєму розквіті сил Мама була активним гравцем у чоловічій боротьбі за владу. Вона згуртовувала підтримку самиць навколо того чи іншого самця, і той ставав її боржником, якщо йому вдавалося дістатися нагору. Цей самець намагався зробити все, щоб її прихильність не зникла, бо, якщо Мама відверталася від нього, його кар’єра могла завершитися. Мама заходила так далеко, що навіть карала самиць, які наважувалися перейти на бік тих самців, яких вона не схвалювала. Вона діяла як контролер дисципліни в партії. Самці шимпанзе фізично сильніші, ніж самиці, але
