дисонансів, що під час його першого виконання 1913 року зчинився скандал. Деяким учасникам загадали «намагатися почуватися якомога щасливішими» під час слухання музики. По всьому вони оцінювали себе як менш щасливих за контрольну групу, яка ставила смайлики.
Агресивне поривання до щастя[53] веде також до ізоляції. Ще в одному досліді доведено: що вище учасники оцінювали щастя у своєму переліку цілей і мети, то більше вони вважали себе самотніми під час щоденного оцінювання.
Щастя варіює залежно від культури, яка створює можливості для нього в хибний спосіб. У Північній Америці щастя визначають за рівнем особистої реалізації (включаючи приємність), а в Східній Азії щастя асоціюється із суспільною гармонією. Американці китайського роду віддають перевагу задоволенню, а американці з європейським корінням – заохоченню.
Японську культуру будували на основі лояльності у зв’язку з провиною, а американська втілює такі соціально не пов’язані емоції, як гордість або гнів. Щастя в конкретній культурі залежить[54] чималою мірою від того, наскільки поняття про нього синхронізується з визначенням щастя в цій культурі.
Тобто переслідування щастя може бути таким же згубним, як і дії ботлера і брудера, розглянуті вище. Усі ці механізми подолання спричинені дискомфортом від «негативних» емоцій й нашого небажання терпіти щось, що навіть віддалено асоціюється з темним боком.
Поганий настрій рідко буває приємним, і, напевно, не потрібно постійно перейматися негативними емоціями, бо ось що можуть сум, гнів, провина, страх:
Допомогти сформулювати аргументи[56]. Ми схильні використовувати конкретні факти, більше враховувати наявну ситуацію, припускатися менше помилок і викривлень у судженнях, що надає вигляду досвідченості й ваги, котрі роблять нас як письменників і мовців переконливішими.
Покращити пам’ять. В одному досліді було встановлено, що покупці пам’ятали набагато більше[57] про те, що є всередині крамниці, у холодні похмурі дні, коли вони почувалися менш бадьоро, ніж у теплі сонячні дні, коли життя було схоже на легіт. У дослідженні також продемонстровано, що, коли в нас не дуже добрий настрій, ми менше випадково псуємо пам’ять, залучаючи пізнішу недостовірну інформацію.
Заохочувати наполегливість. Зрештою, нащо викладатися, якщо ви вже почуваєтеся чудово? На академічних іспитах людина в похмурому настрої[58] відповість ще на кілька питань – і відповіді теж будуть правильні – і збадьориться. То, може, це й гарна ідея, якщо ваші діти-колегіати трохи боятимуться перед складанням стандартного іспиту на засвоєння програми. (А що це типовий стан усіх сімнадцятирічних перед іспитом, ви вже змирилися із цим аспектом підготовки до тестів.)
Зробити нас більш ввічливими й наполегливими. У такі моменти
Mauss, I., Savino, N., Anderson, C., Weisbuch, M., Tamir, M., & Laudenslager, M. (2012). The pursuit of happiness can be lonely. Emotion, 12 (5), 908–912.
Gruber, J., Mauss, I., & Tamir, M. (2011). A dark side of happiness? How, when, and why happiness is not always good. Perspectives on Psychological Science, 6 (3), 222–233.
Настрій – це емоції, що тривають довший час, вони не миттєві.
Forgas, J. (2007). When sad is better than happy: Negative affect can improve the quality and effectiveness of persuasive messages and social influence strategies. Journal of Experimental Social Psychology, 43 (4), 513–528.
Forgas, J. P., Goldenberg, L., & Unkelbach, C. (2009). Can bad weather improve your memory? A field study of mood effects on memory in a real-life setting. Journal of Experimental Social Psychology, 45 (1), 254–257.
Forgas, J. (2013). Don’t worry, be sad! On the cognitive, motivational, and interpersonal benefits of negative mood. Current Directions in Psychological Science, 22 (3), 225–232.
