змусила мене зрозуміти, що стаття з’явилася вчасно. Здається, мільйони людей шукають кращого шляху.
Ця книжка є значно розширенішою і більш удосконаленою версією дослідження і порад, відображених у статті в «ГБР». Але перед тим, як перейти до суті, я маю показати вам картину, аби ви бачили, куди ми прямуємо.
Емоційна спритність – це процес, що дає змогу грати на повну, змінюючи поведінку й дотримуючи її, аби жити у злагоді з власними намірами й цінностями. Це не процес ігнорування складних емоцій і думок, а процес вивільнення емоцій і думок, мужнього і співчутливого до них ставлення, а також – проходження повз них далі, до великих звершень у житті.
Набуття емоційної спритності відбувається протягом чотирьох етапів, про які поговоримо детальніше.
Вуді Аллен якось сказав, що 80 % успіху забезпечує виокремлення. У контексті цієї книжки це означає заглиблення у свої думки, емоції та поведінку з власної волі, із цікавістю й добротою. Деякі із цих думок і емоцій вагомі й відповідають моменту. Інші – уламки старого, що в’їлися в психіку, як пісня Бйонсе, котру тижнями не можна вигнати з голови.
У будь-якому разі – чи йдеться про точне відбиття реальності, чи про шкідливе спотворення – ці думки й емоції – частина нас самих, і ми можемо навчитися працювати з ними й рухатися далі.
Наступним елементом, після осягнення думок та емоцій, є відхід від них і спостерігання їх як таких – просто думки, просто емоції. У такий спосіб ми створюємо, за Франклем, відкритий і неупереджений простір між почуттями і реакцією на них. Ми можемо також процесуально визначити складні відчуття і знайти властивіші реакції на них. Спостереження збоку не дає перехідному ментальному досвіду нас контролювати.
Ми виходимо за межі об’єкта, і ширший погляд дає змогу бачити себе як шахову дошку[6] з великою кількістю можливостей, а не як поодиноку фігуру на дошці, що має наперед визначені правила руху.
Ви розосередили й заспокоїли ментальні процеси, створили необхідний простір між мисленням і мислителем, а тепер можна сфокусуватися на суті – стрижневих цінностях і найважливіших цілях. Розпізнавання, прийняття і дистанціювання від лячного, болючого, розривного емоційного матеріалу надає нам можливість частково залучити нашу далекоглядність, що об’єднує мислення й почуття з довготерміновими цінностями й прагненнями та може допомогти знайти нові й кращі шляхи досягнення мети.
Ви щодня ухвалюєте тисячі рішень. Що краще зробити після роботи: піти до фітнес-центру чи просто розслабитися? Прийняти дзвінок від приятеля, який дошкулив вам, чи перевести його на голосову пошту? Я називаю ці маленькі рішенці пунктами вибору[7]. Ваші стрижневі цінності – це компас, що допомагає рухатись у правильному напрямку.
Цією метафорою я зобов’язана: Hayes, S. C., Strosahl, K. D., & Wilson, K. G. (1999). Acceptance and commitment therapy: An experiential approach to behavior change. New York: Guilford Press.
This concept is used in David, S. (2009, September). Strengthening the inner dialogue workshop facilitated for Ernst & Young.
