Дорогий полковник… Прямо… До ганебного стовпа!..
– Я такий!.. – задоволено підтвердив золотозубий вусань. – Мусите на мене попрацювати… Виявити наволоч! Яка на щось натякає… Змови будує!.. Ворожить!.. Може, ви життя врятуєте… Мені, нещасному!..
– Чого вас так заклинило?.. Чого турбує цей безглуздий… акт? – поцікавився прокурор, змирившись з тим, що легко не відкрутиться від полковникової заяви.
– Старію, – зітхнув щиросердно Микола Іванович, і, якби не блиск фікси, йому можна було б повірити. – Стаю забобонним… Нині, знаєте, які ворожки розвелись?.. Он по телевізору показують… Не встигнеш оком кліпнути, як тебе скрутить!.. Шепне над тим кітелем – і тебе поб’є, потемнить на шляху, на дорозі й куди не повернешся лицем своїм… Нечиста балом заправляє!.. Нема віри, одна недовіра…
– Миколо Івановичу!.. – скинувся й докірливо помахав на нього своїми грубими лінзами Піонтковський. – Щоб я не чув від вас отієї… беліберди! На пісній олії… Вас щось сюди конкретне привело?..
– Якби конкретне – то сам би розібрався, – розвів руками над порізаним мундиром полковник. – Не маленький!.. Умію уловлювати, що й до чого… А тут ніякого просвітку. Кому й навіщо?.. Треба було?.. Підкидати… Що цим сказано?.. І не сказано?.. Хлопці, та ж не кожного дня… начальнику міліції… форму ріжуть! Це щоб таке зробити, комусь добре припекло…
– Тоді начувайтесь, – пообіцяв авторитетно Артем. – Виверну всі ваші печінки… Без розшаркування!.. Переберу ваших коханок, їхніх ревнивих чоловіків і хабарників. Перегляну справи, де щось нечисто. Висушу болото…
– От-от!.. Давай!.. – заохотив його поступливий полковник. – Сам тобі поможу!.. Усе, що забажаєш!..
– Щось приховуєте?.. Викладайте на чистоту!.. – пішов на нього в атаку молодий слідчий. – Згадайте Осовського!.. Теж до мене прибігав. Трясця його трясла. Скаржився на стеження… А не розкрився до кінця, дурень!.. Ділок торговий… Захотів зіграти зі мною в темну!.. Задушили в маєтку. І пискнути не дали!..
– Коло дурня сиджу!.. – відповів тією ж монетою Микола Іванович, який за словом у кишеню не лізе. – Не дуже замахуйся, бо здачі отримаєш!.. Бери в напарники лейтенанта Чорного й притягни до мене ті… ножиці жваві. Щоб я їм по пальцях дав!..
– Когось підозрюєте?.. – насторожився Артем.
– Є… Кілька кандидатур. Крутив їх так і сяк – лиха година знає… Евентуально не повинні б… Не їхній стиль. Але хтозна, в кого яка клепка протікає…
– Наприклад?.. – зажадав конкретики Нагорняк.
– Скажімо, Руслан Бирка зі своїм базаром… У печінках сидить!..
– Платити не хоче?..
– Ой, хлоп’яго, не мороч мені голову… Ніхто нічого не платить!.. Принаймні дізнаюся – роздеру. Історія давня, з кагатним полем. Може, пам’ятаєш?..
– Бирка захотів там будувати, – згадав одну з історій, що потрясла Грушку, молодий слідчий.
– А мій зять – на своєму: що за цукроварня без кагатного поля?.. Прибіг…
