від здивування родимка над верхньою губою перелетіла на щоку й там застигла: повірити не могла, що її чоловік цікавиться ворожками. Може, не розчула?..
– Кого я знаю?.. – перепитала.
– Ворожок… Знахарок… Чаклунок… Баб-шептух… Відьом!.. Чи як їх там ще називають!.. Щоб їх не знати!..
– Господи, прости!.. Навіщо тобі ці фурії?.. Хіба я чимось не догодила? – аж зайшлася вогнем молода дружина й на очі набігла волога. – Дак міг би прямо сказати!..
– Золотце!.. То не мені!.. Он йому!.. – показав на напарника роздосадуваний Артем. – Тримає під пахвою порізаний одяг… Якась редиска підкинула!..
– Ага!.. – з полегшенням видихнуло золотце й родимка знову перелетіла понад пухку губу. – Так би й сказав!.. Котресь наворожило?..
– Наворожило, бодай би йому руки всохли!.. – перекинув полковникову гризоту на лейтенанта Нагорняк. – Потяло кітель… Постелило коло хвіртки… Тепер ми чухаємо потилиці: що б це значило?..
– Нічого не міняється! – з притиском заохала молодиця й співчутливо озирнула Михайла. – Двадцять перший вік… І не шукай далеко. Котрась коло тебе крутиться й лихим оком блимає… Невдоволена!..
– Ти думаєш, це жінка?.. – із сумнівом перепитав Артем.
– А хто ж іще?.. – упевнено стояла на своєму Мушка. – Жінки вигадливі й не знають міри… Їм аби свого добитись… Точно жінка!..
– А може, по роботі?.. Може, хто помститися хоче?.. – вони вдвох розглядали зніченого лейтенанта, як піддослідного кролика.
Михайло терпів ті погляди задля діла.
– Якщо й по роботі, то теж… пані мадам, – не здала своєї позиції Паша. – Чоловіки простіші… Без заковик. Без блуду та ідей фікс. Дав у морду, вибив зуба – і щасливий. Чи штахетиною по ребрах… Баба!.. Злісна молодка!.. Уперта!.. Мстива!.. Не інакше… Ти, Михайле, перебери й посортуй їх!.. Що з якою було… Та й сам побачиш!..
– Не знаєш ти мужиків!.. Бувають такі, що гірше примхливої тітки, – не підтримав її характеристик Артем. – Не збивай нас з праведного путі!..
– Винятки підкреслюють типаж, – глибокодумно вторила йому дружина. – Борщ теж може не вдатися. Але від того не перестаєш розуміти, у чому його смак… Чую почерк жінки та й годі!.. Відьми, як ти кажеш!.. З початковим замахом!.. Ще не досвідченої…
– Упіймав, Михайле?.. Ти ще в фаворі!.. Жінки за тобою табунами бігають та на борщі пересоленому гадають, – порадував напарника саркастичний Нагорняк. – Тримай форму!.. Полковник он двадцять один раз на турніку підтягується… І тебе ганяє з решетом по воду.
– Годі буде!.. А то я вже злякався, – зворухнувся нарешті опер і поклав шелестливий кітель на стіл. – Загралися тут… Як кошенята!..
– Хто б нам прочитав те злісне послання?.. – питально звернувся Артем до молодої дружини. – Воно щось значить, правда?.. Знаєш таких умільців у Грушці?..
– Ну… Бабок багато, але толку з них мало, – задумалась Пашка. – Заробляють на хліб з маслом… Або з нудьги. А от щоб…
