твердження…
– Ох! Та надам я вам речові докази, – зупинив його Маґнус різким голосом. – Прошу, інспекторе, запросіть мене в суд, і я скористаюся нагодою сказати правду. А правда така: через секунду після того, як закривавленого дідуся викинули у вікно, я кинувся на горище і побачив там його доньку, вона лежала непритомна на підлозі, і в руці у неї був стилет, червоний від крові. Дозвольте мені заодно передати владі ось цю штукенцію.
Тут він вийняв із задньої кишені довгий ніж із роговим руків’ям і червоною плямою на лезі і вручив його сержанту. Потім знову відступив убік, і щілинки його очей майже запливли на пухкій китайській фізії, що сяяла посмішкою переможця.
Коли Мертон це побачив, його ледь не знудило. Він сказав Ґілдеру упівголоса:
– Сподіваюся, ви повірите на слово не йому, а панні Армстронґ?
Патер Браун раптом підняв обличчя, напрочуд свіже та рожеве, ніби він тільки-но вмився холодною водою.
– Аякже, – сказав він, виділяючи чарівну простодушність. – Але хіба слово панни Армстронґ неодмінно має суперечити слову свідка?
Дівчина видала переляканий, уривчастий зойк. Усі погляди звернулися на неї. Панночка скам’яніла, немов розбита паралічем, тільки обличчя, обрамлене тонким каштановим волоссям, залишалося живим, враженим і здивованим. Вона стояла з таким виглядом, ніби на шиї у неї затягувався зашморг.
– Цей чоловік, – вагомо промовив пан Ґілдер, – недвозначно заявляє, що застав вас із ножем у руці, без тями, відразу ж після вбивства.
– Він каже правду, – підтвердила Еліс.
Коли присутні оговталися, вони побачили, що Патрик Ройс, пригнувши масивну голову, вступив у середину кола, після чого виголосив вражаючі слова:
– Ну що ж, якщо мені все одно гинути, то спершу хоч відведу душу.
Його широкі плечі сколихнулися, і залізний п’ястук завдав нищівного удару по вмиротвореній східній фізії пана Маґнуса, котрий одразу ж гупнувся на галявину плиском, гейби морська зірка. Кілька поліціянтів негайно ж схопили Ройса, іншим же від розгубленості здалося, ніби все розумне летить у прірву і світ перетворюється на сцену, на якій розігрується безглузде блазнівське видовище.
– Облиште свої вибрики, пане Ройс, – владно сказав Ґілдер. – Я заарештую вас за образу дією.
– Аж ніяк, – заперечив йому Ройс голосом, гучним, як залізний ґонґ. – Ви заарештуєте мене за вбивство.
Ґілдер тривожно глипнув на переможеного, але той уже сидів, витираючи рідкісні краплі крові з майже не пошкодженого обличчя, тому інспектор тільки спитав уривчасто:
– І що це означає?
– Цей чолов’яга сказав щиру правду, – пояснив Ройс. – Панна Армстронґ зомліла і впала з ножем у руці. Але вона схопила ніж не для того, щоб здійснити замах на свого батька, а для того, щоб його захистити.
– Захистити! – повторив Ґілдер серйозно. – Від кого ж?
– Від
