впевнено присівши на край ліжка сказав цей зовсім незнайомий але такий ненавесний мною парубок. Він напевно неадекватний. І в цю ж сикунду я відчуваю запах спиртного.
– Ти пив? -я не знаю, що ще запитати.
– Так, вибач, я був …ммм… не важливо…
– Важливо, якщо ти прийшов в мій дім без запрошення, заліз через вікно то я маю право знати чому ти не тверезий… -не здаваючи позиції затверджую я.
– так, маєш …я був засмучений, тому що одне стерво, яке я кохав більше ніж життя, зрадило мені з моїм молодшим братиком, якого я теж кохав але як брата. І я змився в це місто щоб побути від усіх подальше… і тут зустрів тебе. Дівчину-монашку, що ходить до церкви, одягає мотлох… але така вродлива, що я неможу не думати про неї.-І тут я, неочікувано сама для себе, різко даю пощочину йому, все що він сказав про дівчину що зрадила його мене розчулило, а те що він сказав про мій одяг, знову, мене просто розізлило. Я ніколи нікого раніше не била. Тому спочатку я завмерла, відкривши рот, а потім почала вибачатись.
– Ой, вибач… я не …не хотіла.-Він робить ривок і знову мене цілує, тримаючи моє обличя двома руками, інстенктивно я знову відриваюсь і бью його по іншій щоці. Але тепер я підриваюсь з ліжка і відходжу..Якого… він творить.
– Що ти собі дозволяєш? Ти не мій хлопець… не смій мене цілувати!
– Хочеш я стану твоїм хлопцем, я стану тим ким ти захочеш!
– Ти п'яний! Ти взагалі себе чуєш? Ти завтра про все це навіть не згадаєш! -я махаю руками, вказую на нього.-Іди геть, з моєї кімнати!
– Ти підеш зі мною на побачення?? -встаючи та заганяючи мене у куток мов звір свою жертву, запитує він.
– Ні, ти що незрозумів! Йди геть! – я стою мов вкопана і нерухаюсь.
– Я не піду доки ти не пообіцяєш мені побачення.-Боже допоможи… що робити …він підійшов майже в притик.
– Можна я тебе поцілую? -запитуюю я, його очі стають ширші, сама не знаю чому я це ляпнула… але мені так цього хочеться. Він перший хлопець з яким я …він перший у всьому… у поцілунку і почуті, у такому частому сердце биті. Тим більше він п'яний і завтра все забуде. А я ні. Це буде щось нове, таке незнанне.
Ні промовивши ні слова він нахиляється, я заплющюю очі та чекаю, губи де що привідкрила. Одна, дві секунди, три… я приходжу до тями і …він просто стоїть і дивиться на мене.
– Я тебе поцілую, завтра, на побачені! -От козел, я ненаведжу його, ненаведжу ще більше. Штовхаю його в груди.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
