з Сюньове?
– Так, вона вже вибралася на полонину.
– Сьогодні?
– Так.
– Із сульбакенською чередою?
– Так.
– Тра-ля-ля…
До лісу сонце зазирає,
Трулялля…
Де ти, серденько моє?
Трампарам, трампарам…
Птаха стрепенулася спросоння, —
Що діється?
– Завтра ми теж виганяємо нашу череду на полонину, – озвалася Інґрід, прагнучи відволікти брата від тяжких думок.
– Я пожену! – сказав Турбйорн.
– Ні, тато сам хотів…
– Он як! – буркнув Турбйорн і замовк.
– Він питав сьогодні про тебе, – знову озвалася
Інґрід.
– Справді?
Турбйорн відрізав ножиком гіллячку й заходився зістругувати з неї кору.
– Ти мав би частіше розмовляти з батьком, – докірливо мовила сестра. – Він тебе дуже любить…
– Може, й твоя правда.
– Батько часто заводить про тебе мову, коли тебе нема вдома.
– Зате й слова від нього не дочекаєшся, коли я є… – У тому твоя вина.
– Може, й так…
– Не кажи так, Турбйорне! – Інґрід посмутніла. – Сам знаєш, у чому причина.
– То в чому?
– Я тобі маю про це розповідати?
– Та байдуже… Ти знаєш, що я знаю…
– Звісно: надто багато розмахуєш кулаками, а батько цього не любить.
– Ага, досі ще мене за ручку б тримав!
– Коли в бійку встряєш…
– То хай собі безкарно говорять селом, що на язик спливе?
– Ні, але ж можна й поступитися, не завжди піритися півнем! Он батько завжди так робив і став поважаним чоловіком.
– Може, його не так діймали за живе…
Інґрід трохи помовчала, а тоді, оглянувшись, повела далі:
– Мабуть, не варто повертатися до цього знову, але… не потикайся туди, де збираються твої недруги!
– Го-го, саме туди й поткнуся! Інакше я не Турбйорн Ґранлієн!
Хлопець обстругав з гіллячки кору і розрізав її навпіл. Інґрід сиділа коло брата, довго дивилася на нього, а тоді нерішуче запитала:
– Підеш у неділю до Нургауґа?
– Піду.
Дівчина знову замовкла, потім, не дивлячись на брата, озвалася знову:
– Знаєш, що він приїхав до сестри на весілля?
– Знаю.
Інґрід підвела погляд.
– Ох, Турбйорне, Турбйорне, – зітхнула вона.
– Гадаєш, це дає тепер йому більше права ставати між мною та іншими?
– Він не стає… Принаймні не більше, ніж цього хоче та, інша.
– Ніхто не знає, чого хочуть інші…
– Ти знаєш!
– Сама вона про це нічого не каже…
– Як можеш так казати! – скрикнула Інґрід, несхвально глянувши
