якщо об’єкт не важливий?
– А кому треба прибирати такий об’єкт?
Я стенув плечима.
– Чоловік міг би захотіти прибрати коханця своєї дружини… – припустив я.
Дмитро помовчав хвильку, потім теж стенув плечима.
– Це дріб’язок, – сказав він. – Коханці ходять без охорони… Має бути дешево. Може, баксів п’ятсот… Але серйозний профі за такий дріб’язок не візьметься… Принаймні ті, кого я знаю…
Я важко зітхнув і налив собі й Дмитрові джину. В пляшці залишалося ще на пару чарочок. Алкоголь уже плинув упереміш із кров’ю по венах і артеріях, але в голові було ясно, як удень.
– У твоєї хіба коханець є? – запитав раптом Дмитро. Я кивнув, радше автоматично, ніж на знак згоди з припущенням Дмитра. Але, загалом, сумніватися в наявності коханця в моєї дружини було б нерозумно.
– Звичайно, є, – підтвердив я свій кивок словами.
– У мене є один хлопець… Власне, профі… – Дмитро заговорив тихіше, і я збагнув, про що він каже. – Якщо хочеш, я з ним пораджуся… Він порядний, від близьких навіть авансу не бере… У тебе є копійчина?
Я знову зітхнув.
– Зараз кепсько з грошима…
– Я тобі можу позичити: справа серйозна… Питання сімейного життя… Тож поговорити з ним?
– Так, – поквапом видихнув я. І на підтвердження своєї рішучості ще раз кивнув.
4
За два дні ввечері я заникнув до Дмитра в магазинчик. Покупців не було. Мабуть, мряка, яка ще вдень зависла над Подолом і час від часу переходила в дощ, розігнала людей по будинках. Він сидів у яскраво освітленому акваріумі магазинчика за прилавком і читав книжку.
– Привіт! – гукнув я, заскочивши у відкриті настіж двері. – Що читаємо?
– А що читають у таку погоду? Звичайно, Чейза. Як ведеться? Зігрітися не хочеш?
Я кивнув.
Він витяг з-під прилавка почату пляшку цитринового «Кеглевича», поставив переді мною кришталеву чарочку і виповнив її. Налив і собі. Ми якось по-діловому гольгнули по дві. Горілка пішла напрочуд м’яко, немов у ній і ступнів не було.
– Для панночок! – вловивши мій вираз обличчя, пояснив Дмитро. – Почекай, я зачинюсь і тоді поговоримо.
Він зачинив двері, завісив вікна-вітрини.
– Все олрайт! – сівши на своє місце за прилавком, сповістив він мені. – У нього щойно дитина народилася… Він сам сказав, що наразі в серйозні справи лізти не хоче… Тож твій коханець саме до речі.
– І скільки? – запитав я.
– Хотів сімсот, але я з ним поторгувався… ну й обіцяв, що ти сам докладно усе підготуєш.
– Що підготую? – злякався я.
– Ну, відомості різні. Коли і де він буває. Може, фотку зробиш…
Я замислився про фото і раптом зміркував, що наразі дійсно думав про якогось абстрактного, ніколи не баченого коханця моєї дружини. «Господи! – подумки вигукнув я. – Адже йдеться про мене, про моє
