програми, – Блісс зусиллям волі придушив хвилю обридження, яка вже напинала свій гребінь у його єстві. – Що з нього візьмеш, з цього нещастя. Його (чи то «її») ображено ще до народження. І він (вона) дуже корисний (корисна). Допитливий (допитлива), здогадливий (здогадлива), наполегливий (наполеглива). Знає свою справу… Насправді, Імперія стоїть саме на таких техніках».
Вголос він сказав:
– Ви повинні знати, Модо, що внутрішні статути Служби чітко регламентують порядок звернень за дозволами до посадових осіб та експертних центрів.
– Я визнаю свою провину, сір.
– Це зрозуміло, але ви зупинились на тому, що дивились біографічні файли лідерки терористів Шерми Шайнар.
– Так, сір.
– І що далі?
– Коли вона перебувала на Землі, її також вразила кульова блискавка.
– …?
– Так, це відмічено в її дос’є. Я знайшов медичний звіт, доволі детальний. Вона тоді була на третьому місяці вагітності, і військові медики з допоміжної бригади Першого флоту ретельно її обстежили.
– Але ж на Землі немає адельм.
– Ви маєте рацію, сір. Тому поява тої земної кульової блискавки була замаскована грозою. Звичайним, як для Землі, явищем.
– Я вже знаю, Модо, яким буде продовження вашої історії: у Шерми були ті самі симптоми ураження, що й у брата із сестричкою та у курсантки Анс? Я вгадав?
– Абсолютно точно, сір. Ті самі симптоми. Один в один. Це не може бути простою випадковістю. Всі згадані особи зазнали, як я думаю…
– Своєрідного посвячення від чужих?
– Саме так, сір! Ви мене зрозуміли. Їхні організми могли отримати не лише ураження, але й зазнати непомітних трансформацій, стати носіями «підсаджених» енергетичних структур або ж чогось у цьому роді. Це явне проникнення.
– Ви заслуговуєте на підвищення, – підсумував Блісс після кількох хвилин мовчання. – Хоча ви й діяли всупереч нашим статутам і… традиціям. Вважайте, що вам пощастило з начальником.
– Служу Імперії! – технік-дигендер виструнчився перед координатором.
– Тобі сподобалось? – Пела дивилась на дзеркальну стелю, де пульсувало у спільному ритмі дихання переплетене відображення двох тіл – світлошкірого і кольору байхового чаю.
– Ти ще питаєш? – Ясмін занурила свій точений носик у волосся подруги. – На цій застебнутій планеті знайти таке руде щастя… Я в шоці.
– Планетка ще та, – погодилась Пела. – Мене тутешні товстолапі задроти вже задовбали. Ти зовсім інша. Зовсім. Дівчата кажуть, що ти з Тіронії. Там краще?
– Мої батьки працювали на Тіронії, я там народилась. Але вся наша родина – з Землі. Я вважаю себе землянкою, а не тіронійкою.
– У нас в школі вчаться дві землянки. Обидві бридкі. Одна – альбінос із червоними очима, а в другої таке жирне волосся, що вже за годину після душу злипається
