style="font-size:15px;"> – Тобі, Ци, шкода цього барана, А мені шкода цього ритуалу.
Учитель сказав:
– Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.
Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:
– Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.
Учитель сказав:
– «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.
Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:
– Володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.
Учитель, почувши це, сказав:
– Здійсненого не пояснюють,
За те, що зроблено, не докоряють
І в тому, що було, не винуватять.
Учитель сказав:
– Гуань Чжун був не дуже й здібний.
Хтось запитав:
– А чи не був він ощадливий?
Учитель заперечив:
– Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?
– Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?
– У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? – була відповідь.
Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа Лу, Учитель сказав:
– А музику, її знати можна! Спершу виконують – нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.
Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:
– Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.
Учні його представили.
А вийшовши, він сказав:
– Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.
Учитель казав про музику «Весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «Войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.
Учитель запитав:
– Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?
Глава 4
Там, де людяність
Учитель сказав:
– Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?
Учитель сказав:
– Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність – насолода, а мудрому вона приносить користь.
Учитель казав:
– Лише
