віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.
Учитель озвався про Цзицзяна:
– О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?
Цзигун спитав:
– Яка я людина?
Учитель відповів:
– Ти мов посудина.
– Яка посудина?
– Коштовна жертовна посудина.
Хтось сказав:
– Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.
Учитель відповів:
– Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?
Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:
– Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.
Учитель сказав:
– Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
– От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
– Не знаю.
Але той став знову питати.
Учитель пояснив:
– Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.
– А Цю має людяність?
– Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.
– А Чі має людяність?
– Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.
Учитель спитав Цзигуна:
– Хто з вас кращий, ти чи Хуей?
Цзигун відповів:
– Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.
Учитель сказав:
– Не рівня, я згоден, ти йому не рівня.
Цзай Юй заснув серед білого дня.
Учитель сказав:
– Не вирізати візерунка на гнилому суку, стіну з гною не штукатурити. То за що дорікати мені Юю?
Учитель ще сказав:
– Спочатку я спілкувався з людьми так: слухаючи їхні речі, вірив, що виконають обіцяне; та тепер я поводжу себе інакше: слухаючи їхні речі, чекаю, коли виконають. Я так перемінився через Юя.
Учитель сказав:
– Мені ще не траплялися тверді, непохитні люди.
Хтось зауважив:
– От Шень Чен.
Учитель заперечив:
– Як може бути він непохитним,
Коли так багато жадає?
Цзигун
