в квітні ми. На сонячні галявивже вечір голубий задумливо звисав…
і рядом з ним зоря, нервова і смуглява,
ховалась за доми, як золота коса…
Й нам путь тепер одна. Внизу старе захляле…
дим іншого життя нам вітер з гір несе,
і теплим молоком душа моя проллялась
на жито золоте твоїх дзвінких пісень…
Із збірки «Червона зима» (1922)
Рипнула дверима осінь,
з пилом закрутився жовтий лист,
а за ним простягся по дорозі
передсмертний листопаду блиск.
І тремтяче перекотиполе
притуляється до ніг благанно,
мов шепоче:
«Як же рано… як же умирати рано!..»
І котиться геть, таке безпорадне і голе…
Неба прозорі очі
затулило віями-хмаринами.
Вітер щоки цілує, лоскоче,
поросям верещить між колінами…
І навколо так холодно, холодно,
наче в жилах вся кров замерзла!
Серце моє, піснею проколоте,
вже не буде нам тепло й весело.
Розстилає вечір рядна,
глек зорі червоноточить…
Моя пісня – неоглядна,
а душа – печерний хлопчик.
На Захід, на Захід, на Захід!..
Заломила руки зоря.
Виють собаки
не зря…
Електричним поривом, подихом гроз
до бою, до бою на Захід…
Перестав вовтузитись і плакать
на снігу розстріляний мороз…
Котяться хвилі широко —
хвилі-мовчанки до ніг…
Місяцю куля влучила в око, —
ніч.
Але я не впаду до колін і ніколи
не буду спати.
На устах запеклася піна —
моя кривава мати…
І сичить під ногами вітер…
Мов до серця чимсь припекло,
мов голосять, жаліються діти
за селом…
Електричним поривом, подихом гроз
до бою, до бою на Захід!..
Перестав вовтузитись і плакать
на снігу розстріляний мороз…
Із збірки «Осінні зорі» (1924)
Хто розуміє цей жах, коли душа така одинока?…
Коли хочеться кривавими пальцями
схопити за горлянку небо
і видерти йому останнє око – Сонце…
то розуміє цей жах, коли душа така одинока?…
Моє серце – Благбаз[10] в часи військового комунізму,
коли далі були такі пахучі, такі червоні…
А тепер всі в крові, і душа, і долоні, —
і пропадають мої огні за муром…
О, моя далека Революціє!..
Одгукнись на мої крики лунко!
Скоро буде вечір
і в тихій кімнаті зазгучать, заридають
солов’ї поцілунків.
Скоро
буде
вечір.
Коли буде знати про Перекоп кожна дитина,
і зацвітуть електричними зорями і земля, і небо,
коли темп життя так зміниться,
що будуть
Благбаз – Благовіщенський базар у Харкові.
