Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

      Плив до Ліворно корабель Жуанів,

      що звався «Тринідад». Уже здавна

      там родич жив, і, як відомо з планів

      Інеси, що складала їх вона,

      він був одним з поважних дідуганів,

      який вельмож у місті тому зна.

      Він Дон Жуана мусив би по-свійськи

      ввести у товариство італійське.

      Крім слуг, з Жуаном був також Педрилло —

      наставник товстощокий, як склодув.

      Він мови знав чужі, але скрутило

      невдаху так, що й рідну він забув.

      Він море кляв і, стогнучи безсило,

      не раз в молитвах чорта пом’янув.

      А тут ще в нього бризнуло й водою

      і він відчув вологу під собою.

      Не марно він злякався. Люті хвилі

      гриміли, не вщухаючи ніяк.

      Хоч моряка злякати це й не в силі,

      та пасажир легкий на переляк.

      З’явився ґандж помітний у вітрилі,

      а темний обрій бурею набряк,

      тож парус почали згортать помалу,

      щоб ненароком щогли не зламало.

      О першій ночі хвиля небувала,

      перевернувши корабель набік,

      і кіль, і ахтерштевень103 розхитала,

      і корабель в кількох місцях протік.

      Уже за мить позбувся він штурвала

      і підхопив його води потік,

      а на додачу до такої скрути

      трюм затопило на чотири фути.

      До помп людей негайно відрядили,

      а інших – переносити вантаж.

      Хто скільки міг, натужували жили —

      і пасажири, як і екіпаж.

      Але вода в пробоїни щосили

      гула, все дужче входячи у раж,

      хоч що попало люди пхали в діри —

      і сорочки, і куртки, і мундири.

      Все виявилось марним. Допомогу

      лише чудові помпи подали.

      Я раджу всім, рушаючи в дорогу,

      тримати їх напохваті, коли

      посудину біда спіткає вбогу.

      Цю теж порятувати б не змогли,

      якби не мали їх у ту хвилину.

      Спасибі винахідникові Мінну!

      Удосвіта вдалось передихнути —

      раптово вітер вщухнув і завмер.

      Хоч в трюмі ще води було три фути,

      надія все ж проблиснула тепер.

      Та враз настала мить нової скрути —

      новий порив зі сходу ніч роздер,

      і люта хвиля, хижа, мов акула,

      знов корабель на бік перевернула.

      Він бовтався на хвилях, мов корито,

      а з трюму виливалася вода

      і з ніг збивала всіх несамовито.

      (Либонь, найглибше в пам’ять запада

      війна, якщо вас, звісно, не убито,

      пожежа чи у плаванні біда.

      Тому так мореплавці та солдати

      про це і люблять всім розповідати.)

      Бізань спочатку мусили зрубати,

      а потім грот у море полетів,

      та корабель уперто і затято

      не піддавався владі моряків.

      Бушприт, аби ваги ще менше мати,

      зрубали,

Скачать книгу