стегна на розмах…– Яка троянда! Скарб розкішний!
Не цілувати її грішно… —
Й вустами впилась мені в пах.
Язик ся рухав неймовірно…
Мою долоню притягла
собі до піхви… Я покірно
під її владою була.
Моя принада пружна й стисла,
її – широка і обвисла,
із патокою через край…
Мені на палець настромилась,
я піддалась, не боронилась —
то був її утішний рай.
Аж захлиналася від шалу…
В моїй долоні теплий сік…
Зітхнула й мі у ноги впала…
Я втратила хвилинам лік.
Якась згризота, спустошіння,
Ані приємного омління,
Ні піднесіння до небес.
Ця жінка королем забута.
Я ж мушу короля здобути!
У кожної із нас свій хрест…
А якось королівська мати
зайшла вечірньої пори.
Вельмиповажна і пихата…
– Що, з євнухами не до гри? —
ув очі прямо запитала.
– Не хлопи то, – я відказала, —
вони бридкі навіть у сні.
Кивнула схвально: – А чи знає
ця діва, що перебуває
тут тільки завдяки мені?
– А я була-сь леч певна в тому,
що мене євнух відібрав…
– Хай буде те тобі відомо —
без мене тут не чинять справ.
Нікому в світі в жодній мірі
король ніколи не довірить,
мій син мене боготворить.
Я вже стара – у тому діло, —
тому таку б знайти хотіла,
що мене зможе замінить.
Юж кожен чоловік бажає
такої жінки віднайти,
яку від мами відрізняє,
щоб з нею спати… Знаєш ти,
що зразу впала мені в око,
розумна, вправна, без мороки,
бо-м щось незвикле є в тобі.
Ти королівна в своїй статі,
отож, і мусиш нею стати,
я допоможу, далебі.
Я маю вплив і маю змогу —
достатні речі на мій вік.
Я старша і навчу такого,
щоб тебе слухав чоловік.
Щоб ти найвищу мала владу…
Я піддивлялась – це не вада, —
як ти була із королем.
Тендітна, зваблива, невинна…
Час промайне – народиш сина,
ми його гідно наречем,
щоб став султаном після батька…
– Та ж у султана є сини!
– Пусті невігласи! Безхатьки!
Не годні правити вони!..
Як я дісталась влади? Слухай.
Та серцем чуй, не тільки вухом,
бо це для тебе стежка теж.
Я хочу тішитись тобою…
Не тільки розумом-красою,
знаннями вгору проростеш.
Я, діво, теж була товаром
(вже навіть в цьому ми зійшлись),
й мене купили на базарі
в Константинополі колись.
Зо всіх боків оглянув євнух,
в шатрі обмацав неприємно
усеньку, до соромних місць.
В
