прутня заганяв.Я ластила його і ссала,
нас ніби янголи несли.
Я ледве дихання тримала…
Аж між вустами теплий плин.
Не стрималася, щоб вернути
йому те на живіт, на прутень…
Зганьбилась пану на злобу!..
В сльозах пробачення просила…
Дверима гахнув що є сили
і від тих пір мене забув.
Лиш сербіянка закінчила,
одна з білявок враз по тім
привести євнухів веліла
для утішання спраглих дів.
Гладенькі, ситі, безволосі, —
напевно, знали, як велося, —
шальвари вниз спустили юж
і дівам прутні показали,
лиш прутні, бо калитки втяли,
а без калитки – то не муж.
Жінки шальвари поскидали,
руками ластилися скрізь,
а євнухи їм цілували
все тіло до соромних місць.
Мені кивали, та даремно.
То не природно, неприємно,
ті прутні не підніме й сталь.
Для мене євнухи – каліки,
лиш тінь, подоба чоловіка,
у мі до них відраза й жаль.
Жінки юж до розкішниць клали
шербет і підливали мед.
Їх вправні євнухи лизали,
бо все те знали наперед.
Жінки звивалися, казились…
Підпила Гальшка веселилась:
– В цих прутні, най їх біс бере,
а в інших хлопів інша мірка —
немає й прутнів, тільки дірка
і рурка в чалмі для потреб.
Я не казала їм огуду,
леч підвелася і пішла.
Ніколи з євнухом не буду,
щоб мені доля не сплела.
Ще потім я таке дізналась —
жінки без євнухів вправлялись,
собі такий робили чин —
служницям в пояс гриб в’язали,
і ті їх в русі вдовольняли,
а гриб той із країни Чін.
Якось увечері незвана
(всоталася легка, мов тінь)
до мене сербіянка Дана…
– Не знудилась на самоті? —
Спитала ніби для годиться. —
Мені, як і тобі, не спиться…
Із гордощів не проженеш?
Же ся намірила лягати? —
Взялась одежу розпинати.
– Чи ти стидаєшся мене?
– Ні… Що ти… – Опір не чинила.
Що далі й буде поміж нас?…
Вона мі перса оголила,
прицмокнула: «Прийшов наш час!
Чуднійших кшталтів пошукати…»
Я їй далась шальвари зняти.
– Ляж на постіль, – сказала мі.
По тому сербіянка сміло
явила ніжне біле тіло,
хто б те побачив – онімів.
Мов мармурова римська краля,
з одежі вийшла, підійшла.
Богиня красна, німфа, ляля…
Лягла до мене, обняла.
Від поцілунків я горіла,
вона ж усім тремтіла тілом,
вуста вогнем пекли вуста.
Мя так жінки не цілували,
хіть розбирала, роздирала,
язик у роті лоскотав.
Без чоловіка жінці
