Украдене щастя (збірник). Іван Франко

      І під знаком хреста пречудним

      Боролись наші предки все,

      І поступали шляхом трудним,

      Як Той, що тихо хрест несе.

      І під знаком хреста лягали

      Вони за віру в тьму могил,

      І під знаком тим побіджали,

      Як Той, що пекло побідив.

      Упали вороги, та тьмою

      Покритий наш народ зістав,

      І в тьмі непевною ногою

      Ступав, а сам, куди – не знав.

      Гидкому налогу відданий,

      Він сам морочив ним свій ум,

      Недавно скинувши кайдани,

      Став ворогам на сміх і глум.

      Та знов хреста чудова сила

      Проникла помрачений зор,

      І сонні душі пробудила,

      Вказала нам святий прапор.

      Той хрест, що побідив поганство,

      Осяяв блиском і наш люд,

      Прогнав страшную тьму ту – п’янство,

      Вказав нам ціль – науку й труд.

      Тож слава ввік Тобі, герою,

      Ти, що могучою руков

      Подвигнув хрест святий над тьмою,

      Вказав нам нашу хоругов.

      Ти проти тьми як вождь хоробрий,

      Син Руси та її отець,

      Ти пастир наш і пастир добрий,

      І церкви нашої вінець.

      Народ наш темний і убогий

      В Тобі защитника знайшов,

      Мов світла луч, в його пороги

      Твого навчання звук дійшов.

      Він оживає, він кріпиться

      І славить Бога та Тебе,

      І його мови звук шириться,

      І його пісня знов живе.

      І нам, що з людом тим готові

      Піти у бої життєві,

      Не раз Ти доказ дав любови,

      Дбайливости вітцівської.

      Під Твоїм, Пастирю, проводом

      Нам не страшна та боротьба;

      За церков, за права з народом

      Стоять – в нас воля не слаба.

      А днесь Тобі в заміну милу

      За труд Твій щирий шлем привіт;

      Життя своє, всю нашу силу

      На той кладемо заповіт:

      Що доки тиснуть нас окови

      І кривда гнобить руський люд,

      Не згине в нас огонь любови,

      Не пропаде наш щирий труд.