є теорією ринкової конкуренції, а стратегія блакитного океану – теорією створення ринку, що робить конкуренцією несуттєвою. Невдовзі терміни червоний океан, блакитний океан і стратегія блакитного океану ввійшли до повсякденної мови бізнесу.
Хвиля інтересу почала зростати зі швидкістю, на яку ми не чекали: окремі люди, уряди, компанії та неприбуткові організації по всьому світу почали дивитись на навколишній світ крізь призму червоного і блакитного океанів. Поважні організації побачили, що перебувають у червоному океані і мають ужити заходів, аби вирватися звідти й створити блакитний океан. Підприємці сперечались про необхідність шукати можливості блакитного океану й повного уникнення червоних океанів. Фокус дискусії та інтересу перейшов на зовсім новий рівень: від «Що таке стратегія блакитного океану» до «Як нам застосувати теорію та інструменти, щоб здійснити стрибок із червоного океану до блакитного?»
Підприємці та стартапи шукали конкретні кроки й системні процеси, що з мінімальним ризиком привели б їх до створення та захоплення блакитного океану. Поважні компанії прагнули зрозуміти, як їм потрапити у відкриті води. Їхні міркування були приблизно такі: у нас бюрократична культура, і вона чинить спротив змінам. Де ми маємо розпочати процес? І як ми захопимо людей ідеєю та залучимо їх до процесу, адже все, що вони знають, усе, з чим їм комфортно, – це конкуренція, яка відбувається за вже встановленими в галузі правилами? З досвіду вони знали, що, хоч якими творчими будуть їхні ідеї, хоч які зусилля вони докладатимуть для втілення змін, жодного прориву не буде, якщо не звернути увагу на людський складник процесу. Для вдалого досягнення блакитного океану вони хотіли дізнатись, як усупереч організаційним перешкодам переконати людей і заручитись їхньою співпрацею.
Для того щоб відповісти на такий дослідницький виклик, ми вирішили дослідити тих, хто застосував нашу теорію та методологію у власних організаціях для створення й захоплення блакитних океанів. У поле дослідження потрапили окремі люди та організації, як, наприклад, Пол Мак-Аліндін та Національний молодіжний оркестр Іраку, Крістіан Ґроб і його команда з Groupe SEB, саміт НСБО, що його організував малайзійський уряд і який з моменту утворення у 2009 році створив та реалізував понад сто проектів, побудованих на стратегії блакитного океану15. Ми проаналізували їхні успіхи та невдачі й винесли уроки з їхнього досвіду, щоб зрозуміти, що працює, що не працює і як уникнути можливих помилок.
Багато цих людей та організацій звернулись до нас або до учасників нашої світової мережі блакитного океану за порадами. Вони хотіли дізнатись, як і де почати подорож, як застосувати інструменти до нових можливостей, як визначити потенційну ідею для створення блакитного океану, як зібрати потрібну команду, щоб її втілити. Вони також хотіли дізнатись, як зміцнити довіру людей та їхню впевненість у процесі, бо лише з ними вони могли знайти волю та рішучість для прориву. Як ви побачите пізніше, однією
З моменту запуску
