світ. Помешкання оповив густий білий туман. Він клубочився довкола меблів і застилав кімнату молочною імлою.
– Що це за… – запинаючись, вимовив Ленґдон.
– Фреон, – коротко пояснив Колер. – Я охолодив кімнату, щоб зберегти тіло.
Ленґдон машинально застебнув піджак, щоб не змерзнути. Я в країні Оз, подумав він. Але я забув чарівні капці.
9
Труп лежав на підлозі й мав жахливий вигляд. Покійний Леонардо Ветра лежав на спині, голий, і його шкіра набула синювато-сірого відтінку. Шийні хребці в місці перелому стирчали назовні, а голова була повністю скручена назад. Притиснутого до підлоги обличчя видно не було. Убитий лежав у замерзлій калюжі власної сечі, волосся довкола зіщулених геніталій укрилося памороззю.
Стримуючи раптову нудоту, Ленґдон перевів погляд на груди покійного. Хоч він уже безліч разів розглядав цю симетричну рану на фотографії, яку одержав факсом, у дійсності тавро справляло набагато сильніше враження. Випалені на тілі літери були дивовижно чіткі… і бездоганно складалися в страшний символ.
Ленґдон не міг зрозуміти, від чого його так трясе: від дикого холоду чи від усвідомлення всього значення того, що він зараз бачить.
Він обійшов тіло й прочитав слово з іншого боку, щоб зайвий раз пересвідчитися в дивовижній симетрії тавра. Серце калатало. Тепер, коли він бачив цей символ так близько, він здавався ще незбагненнішим.
– Містере Ленґдон? – покликав Колер.
Ленґдон його не чув. Він перенісся в інший світ… у власний світ, у свою стихію, світ, де зіштовхувалися історія, міфи й факти… і від цього почувся впевненіше. Думка запрацювала.
– Містере Ленґдон? – Колер запитально дивився на нього.
Ленґдон не підвів голови. Він уже повністю опанував себе й зосередився.
– Що вам відомо на цей момент?
– Тільки те, що є на вашому сайті. Ілюмінати означає «просвітлені». Так називалося одне давнє братство.
Ленґдон кивнув:
– Ви чули цю назву колись раніше?
– Ніколи. Уперше я її побачив на грудях містера Ветри.
– І спробували знайти якусь інформацію в Інтернеті?
– Так.
– І, поза сумнівом, знайшли сотні посилань?
– Тисячі, – уточнив Колер. – Однак на вашому сайті були посилання на Гарвард, Оксфорд, на одне солідне видавництво, а також був перелік публікацій на цю тему. Як науковець, я розумію, що цінність інформації зумовлюється її джерелом. Ви видалися мені гідним довіри.
Ленґдон усе ще не відводив погляду від трупа.
Колер змовк. Тепер він тільки дивився на Ленґдона, чекаючи, що той проллє якесь світло на загадкове вбивство.
Ленґдон підвів голову і роззирнувся в замороженому помешканні.
– А ми не могли б порозмовляти в якомусь теплішому місці?
– Тут теж нормально. – Колерові холод начебто зовсім не дошкуляв. – Поговорімо тут.
Ленґдон наморщив
