перемогу, перш ніж повернутися до роботи.
Спати? Є набагато кращі способи відпочити…
Смак до земних утіх він успадкував від предків. Вони захоплювалися гашишем, а от він любив насолоду іншого типу. Він пишався своїм тілом – цим відлагодженим, смертоносним механізмом – і не хотів, на відміну від пращурів, труїти його наркотиками. Він пристрастився до чогось здоровішого й ефективнішого, ніж наркотики…
Відчуваючи, як усередині наростає знайоме збудження, убивця пришвидшив ходу. Зупинився перед нічим не примітними дверима й подзвонив. Крізь вічко у дверях його зміряла пара карих очей. Двері широко відчинилися.
– Ласкаво прошу, – привітала його елегантно одягнена жінка.
Вона провела його до вишуканої вітальні з м’яким освітленням. У повітрі чувся легкий аромат дорогих парфумів і мускусу.
– Як тільки визначитеся, подзвоніть. – Жінка дала йому альбом із фотографіями й зникла.
Убивця всміхнувся.
Сів на розкішну канапу і, поклавши альбом на коліна, відчув, як його охоплює хіть. Хоч на його вітчизні не святкують Різдва, він подумав, що так само, мабуть, почувається дитина, коли бачить перед собою гору різдвяних подарунків і збирається подивитися, що за дива сховані там під обгортками. Він розгорнув альбом і почав розглядати фотографії. Вони уособлювали найсміливіші сексуальні фантазії…
Маріса. Італійська богиня. Гаряча й пристрасна. Молода Софі Лорен.
Сашіко. Японська гейша. Гнучка й м’яка. Винятково вправна.
Канара. Розкішна чорношкіра красуня. Мускулиста. Екзотична.
Він уважно переглянув увесь альбом двічі і зробив вибір. Тоді натиснув кнопку на столику поруч із канапою. За хвилину з’явилася та сама жінка, що привела його сюди. Він показав їй фотографію. Вона всміхнулася.
– Ходімо.
Коли фінансові питання були залагоджені, жінка подзвонила по телефону і, вичекавши кілька хвилин, повела його крученими мармуровими сходами нагору до розкішного холу.
– Золоті двері в самому кінці, – сказала вона. – У вас вишуканий смак.
Аякже, подумав він. Я ж експерт.
Убивця крався коридором нечутно, наче пантера на запах довгожданої здобичі. Наблизившись до дверей, усміхнувся. Вони були прочинені – ніби запрошували його досередини. Він штовхнув двері, й ті безшумно відчинилися.
Побачивши обраницю, він зрозумів, що не помилився. Усе було саме так, як він просив… Вона лежала на спині, гола, руки прив’язані до бильця оксамитовими мотузками.
Він підійшов і провів смаглявим пальцем по ніжному перламутровому животі. Вчора я убив, подумав він. Ти мій приз.
11
– Сатани? – Колер витер рот і неспокійно засовався. – Це символ культу Сатани?
Ленґдон ходив сюди-туди по кімнаті, щоб не змерзнути.
– Ілюмінати
