істини.
Колер мовчав.
– Звичайно, ілюмінатів жорстоко переслідувала католицька церква. Тільки завдяки суворій конспірації ці науковці залишалися в безпеці. Чутки про ілюмінатів поширилися в академічних колах, і до братства почали вступати науковці з усієї Європи. Вони організовували зустрічі в Римі в потаємному лігві, яке називали храмом Просвітлення.
Колер закашлявся і засовався в кріслі.
– Багато хто з ілюмінатів, – вів далі Ленґдон, – поривався боротися проти тиранії Церкви насильницькими методами, але найавторитетніший серед них відмовив їх від цього. Це був один із найзнаменитіших науковців в історії людства.
Ленґдон був певний, що Колер здогадається, про кого йде мова. Навіть далекі від науки люди чули про цього злощасного астронома, якого Церква посадила під домашній арешт і мало не стратила, коли він заявив, що центром Сонячної системи є не Земля, а Сонце. Хоч його докази були неспростовні, астронома суворо покарали за те, що він посмів припустити, що Бог розташував людство не в центрі всесвіту, а десь-інде.
– Його звали Галілео Галілей, – сказав Ленґдон.
Колер підвів голову.
– Галілей?
– Так. Галілей був ілюмінатом. І водночас ревним католиком. Він намагався пом’якшити ставлення Церкви до науки, наполягаючи, що наука не тільки не підриває віри в Бога, а й, навпаки, зміцнює її. Якось він написав, що, спостерігаючи в телескоп за рухом планет, чує в небесній музиці голос Бога. Він доводив, що наука й релігія – не вороги, а радше союзники; це дві різні мови, що розповідають ту саму історію – про симетрію й рівновагу… про рай і пекло, про ніч і день, про спеку й холод, про Бога й Сатану. І наука, й релігія мають в основі створену Богом симетрію… вічне протистояння світла й тьми. – Ленґдон замовк, притупцьовуючи на місці, щоб зігрітися.
Колер мовчки дивився на нього.
– На жаль, – додав Ленґдон, – Церква аж ніяк не прагнула об’єднувати науку з релігією.
– Ще б пак! – перервав його Колер. – Адже таке об’єднання спростувало б тезу Церкви про те, що лише через неї людина може зрозуміти Бога. Тож церковники звинуватили Галілея в єресі і засудили до довічного домашнього арешту. Історію науки я знаю, містере Ленґдон. Але все це відбулося багато століть тому. Як воно стосується Леонардо Ветри?
Питання на мільйон доларів. Ленґдон перейшов до фактів.
– Арешт Галілея збурив ілюмінатів. Вони припустилися кількох помилок, і Церква викрила чотирьох членів братства. Їх схопили й допитували. Однак ці вчені нічого не розповіли… навіть під тортурами.
– Їх катували?
Ленґдон кивнув:
– Розпеченим залізом. Випалили кожному на грудях хрест.
Зіниці Колера розширились, він тривожно глянув на понівечене тіло Ветри.
– Тоді цих учених жорстоко стратили, а їхні тіла кинули на вулицях Рима як застереження всім
