захищені канали. Невдовзі ми з вами поговоримо. Щасти вам.
Рейчел поглянула на бокові дверцята і відчула зростаюче занепокоєння.
Герні заспокійливо поклав руку їй на плече і знову кивнув на двері.
– Запевняю вас, Рейчел, ви не пошкодуєте, що допомогли мені в цій справі.
І, не кажучи більше ні слова, президент широким кроком рушив до гелікоптера, який привіз Рейчел на базу. Він сів – і машина злетіла. Зак Герні жодного разу не озирнувся.
12
Рейчел Секстон стояла одна на порозі ангару на базі Воллопс і вдивлялася в темряву за дверима. Їй здалося, що вона стоїть біля входу до іншого світу. З просторої порожнечі війнув прохолодний пліснявий вітерець, наче споруда дихала.
– Агов, тут хто-небудь є? – гукнула вона злегка тремтячим голосом.
Тиша. З дедалі сильнішим трепетом переступила Рейчел через поріг. На мить вона осліпла, поки її очі не призвичаїлися до темряви.
– Гадаю, це ви міс Секстон? – пролунав чоловічій голос за кілька ярдів від неї.
Рейчел аж підстрибнула від несподіванки і повернулася в напрямку звуку.
– Так, сер.
До неї наблизився розмитий силует чоловіка.
Коли зір прояснився, Рейчел збагнула, що стоїть лицем до лиця з кремезним молодим самцем, тренованим та м’язистим на вигляд, із квадратним підборіддям. Він був одягнений у льотний костюм НАСА із безліччю кишеньок.
– Командир ескадрильї Вейн Лусіджен, – відрекомендувався чоловік. – Вибачте, якщо я вас налякав, пані. Тут досить темно. Я ще не встиг розчинити воріт ангару. – І, не чекаючи відповіді, додав: – Маю честь бути сьогодні вашим пілотом.
– Пілотом? – недовірливо витріщилася на нього Рейчел. Щойно я вже мала нагоду спілкуватися з одним пілотом. – Але я прийшла сюди, щоб зустрітися з директором НАСА.
– Так, пані. Я маю наказ доставити вас до нього негайно.
Рейчел не відразу збагнула сказане. А коли збагнула, з’явилося неприємне відчуття, що її надурили. Було зрозуміло, що подорож іще не закінчилася.
– А де ж зараз керівник? – наполегливо й підозріло спитала вона.
– Такої інформації я наразі не маю, – відповів пілот. – Координати я отримаю тоді, коли ми вже будемо в повітрі.
Рейчел відчула, що чоловік не бреше. Вочевидь, не одну її та шефа Пікерінга тримали сьогодні вранці в невіданні. Президент ставився до питань безпеки надзвичайно серйозно, і Рейчел була ошелешена тим, як швидко та без видимих зусиль він вивів її поза межі досяжності, так би мовити, вивів із системи. Не минуло й півгодини, як я тут, а мене вже позбавили можливості зв’язку, а мій шеф і гадки не має, де я.
І тепер, стоячи перед пілотом, що витягнувся перед нею по стійці «струнко», Рейчел майже не сумнівалася, що події сьогоднішнього ранку було продумано й сплановано заздалегідь. Подобалося їй чи ні, але процес пішов, і вона брала в ньому участь. Залишалося тільки одне запитання: у якому напрямку цей процес пішов.
Упевненим
