оточення та розгром фінських військ на Карельському перешийку, наступ на Антреа, Виборґ, Виборзьку затоку. 3 березня 1940 року радянській 7-й армії було наказано за допомогою свіжих сил XXVIII армійського корпусу захопити Виборґ, перейти Виборзьку затоку та перерізати сполучення Виборґ—Гельсінкі. Виборґ був південними воротами Карельського перешийку, тому його захоплення Червоною армією відкривало перспективу захоплення всього півдня Фінляндії.
Московська мирна угода
У січні—лютому 1940 року були спроби наведення контактів через треті сторони для знайдення спільних позицій та проведення мирних переговорів. Для фінів головним посередником у перемовах із Кремлем стала повноважна представниця СРСР у Швеції Олександра Коллонтай. Ситуація на дипломатичному фронті була прямо залежна від успіхів на фронті. Свій третій штурм лінії Маннергейма Кремль прагнув використати для того, щоб посадити фінів за стіл переговорів і отримати значні переваги під час підписання миру. Восьмого лютого 1940 року вперше фінські політики звели докупи свої думки щодо вироблення позиції їхньої країни в розмові з Кремлем: Рюті, Таннер та Паасіківі зустрілися з генералом Вальденом та обговорили подальший розвиток подій.
10 лютого 1940 року відбулася нарада в Ставці верховного головнокомандувача, де були присутні Маннергейм, Таннер, Рюті, Вальден. На нараді викристалізувалися три шляхи дальшого розвитку подій: продовження війни власними силами, спирання на допомогу країн Заходу та Швеції або підписання миру з СРСР. Маннергейм більше схилявся до шведського варіанта. 12 лютого 1940 року було скликано комітет із закордонних справ, на якому винесено запитання про проведення мирних переговорів із СРСР.
Радянська сторона теж намагалася враховувати різні дипломатичні конфігурації. 16 лютого 1940 року радянський повноважний представник у Британії Іван Майський пропонував Лондону стати посередником у радянсько-фінських мирних переговорах, проте отримав відмову. 22 лютого 1940 року Молотов запропонував нову лінію кордону фінській стороні, вимоги набагато більші, ніж восени 1939 року: втрата узбережжя Ладозького озера, передача районів Куусамо та Салла, Ханко в розширених межах. І тоді було відмовлено фінській стороні в підписанні перемир’я: СРСР прагнув змусити Фінляндію якнайшвидше укласти мир на вигідних умовах. 4 березня посланцю Ассарссону Молотов пояснив радянську позицію, себто негайну передачу Виборґа, Виборзької затоки та Сортавали.
Коли Вііпурі (Виборґ) опинився відрізаним від Гельсінкі та оточений радянськими військами, 6 березня 1940 року Москва надіслала запрошення для проведення мирних переговорів представникам Фінляндії. Переговори щодо укладення миру розпочалися 8 березня 1940 року в Москві, куди прибув Рюті.
Московська мирна угода була підписана 12 березня 1940 року і складалася з 9 пунктів та додаткового протоколу. За нею з 11-ї години 13 березня наставав мир, СРСР отримував Карельський перешийок разом з Вііпурі, другим за величиною фінським містом. Також території на північ
