метод виявився нерезультативним, СРСР перейшов до фази відкритого збройного протистояння з Фінляндією.
4. Перша Фінсько-Радянська війна
Баланс сил
Плани військового нападу на Фінляндію в СРСР почали розробляти ще з середини 1930-х років. У червні 1939 року було затверджено план командувача Ленінградського військового округу командарма 2-го рангу Кирила Мерецкова про наступ проти Фінляндії. Основну відповідальність за проведення майбутньої війни покладали на Ленінградський військовий округ.
Згідно з радянськими розрахунками, операція проти фінів по всіх кордонах від Фінської затоки на півдні до Північного Льодовитого океану мала охопити максимальну територію. Масованим нападом по всіх фронтах за два тижні все мало завершитися: в центральній Фінляндії трохи довше (15 днів), а на Карельському перешийку, де розташовувалася «лінія Маннергейма» – за 10 днів. На думку маршала Радянського Союзу Климента Ворошилова, народного комісара оборони СРСР, війна з Фінляндією мала тривати не більш як півтора тижня.
Фіни теж готувалися до збройного конфлікту зі східним сусідом. Основний удар фіни чекали на території Карельського перешийку. Оскільки у Фінляндії значна кількість озер, єдино можливу наступальну операцію радянські війська проводили б вузькими ділянками суходолу. Фіни планували зупинити червоних у центральній частині «лінії Маннергейма» та на річці Вуокса, де зібралося б значне скупчення військ, які легко можна було оточити й розгромити.
Напередодні війни було переселено 130 тисяч мирних жителів разом з господарствами з територій, що межували з Карельським перешийком, із міркувань безпеки. А вже на початку грудня тисячі сімей було евакуйовано з Карельського перешийка, спалено будинки, щоб не дісталися агресору.
Загалом на той період мобілізована фінська армія складалася з 280 тисяч бійців (14 дивізій), 400 гармат та мінометів, 32 танків, 110 літаків. Проте боєздатних дивізій було набагато менше, причому 7 дивізій (120 тисяч бійців) розташовувалися на Карельському перешийку, 2 дивізії (40 тисяч солдатів) – поблизу Ладозького озера, 16 тисяч – на півночі Фінляндії. Фінський флот був незначним, проте мав на озброєнні кілька сучасних військових кораблів. Фінська військова техніка та амуніція були доволі застарілі, хоча постійно відбувався обмін технологіями зі шведами.
Фіни ще з середини 1930-х років здобули ліцензії на виробництво найкращих іноземних літаків того часу. Так, Фінляндія була першою державою, де було закуплено британські бомбардувальники «Blenheim Mk I». Фіни отримали голландські винищувачі «Fokker D XXI» та «Fokker C X».
Червона армія на кінець 1930-х років нараховувала 1 мільйон 600 тисяч бійців (98 дивізій). Важливим фактором, що вплинув на подальше ведення бойових дій для збройних сил СРСР, була їхня непідготованість до зимових умов, відсутність систематичної підготовки до операцій у лісистій місцевості. У боях з японцями 1938—1939 років було виявлено важливі недоліки
