сказав Сельтеру про те, щоб естонський уряд погодився з розташуванням 35-тисячного радянського війська на його території.
Із середини вересня посилилася присутність ВМФ та ВПС СРСР на Балтиці. На кінець вересня було сконцентровано 270 тисяч радянських військ, 600 літаків, 1800 танків, 232 бронемашини поблизу кордону з Естонією та Латвією. 26 вересня нарком оборони СРСР Климент Ворошилов підписав директиву № 43 по Ленінградському військовому округу про подальше захоплення Латвії та Естонії. Планувалося здійснити прорив на територію Естонії 29 вересня 1939 року.
Спілкуючись із міністром закордонних справ Латвії Вільгельмсом Мюнтерсом на початку жовтня, Молотов порівнював тогочасне становище своєї країни з часами Петра I: радянська сторона не може допустити використання нейтральних балтійських держав проти неї. Сталін додав, що сфери впливу вже поділено, і вони могли б окупувати країни, проте не прагнуть зловживань.
Свої дії СРСР постійно координував з Німеччиною. Під час візиту Ріббентропа у вересні 1939 року до Москви Сталін та Молотов запевняли, що з вирішенням «балтійського питання» не будуть поспішати. 28 вересня 1939 року СРСР і Німеччина у Москві підписали договір про дружбу та кордон, згідно з яким Литва переходила з німецької до радянської сфери впливу.
28 вересня та 5 жовтня 1939 року були підписані пакти про взаємодопомогу разом з таємними протоколами між СРСР і Естонією та Латвією відповідно строком на 10 років. 29 вересня 1939 року подібну пропозицію було зроблено й литовському уряду (послу в Москві Ладасу Наткевічюсу) для розширення співробітництва з СРСР. Радянська сторона пропонувала Литві підписати договір про передачу Вільно та Віленського краю Литві, договір про взаємодопомогу, договір про передачу Німеччині частини південно-західної Литви. Сталін наполягав на введенні 50-тисячного військового контингенту до Литви. 2 жовтня 1939 року запросили на аудієнцію до Молотова головного литовського дипломата Юозаса Урбшіса, який декілька разів повертався до Каунаса задля узгодження своєї позиції на переговорах. 4—6 жовтня 1939 року під час консультацій пропонувалося негайно подвоїти чисельність литовської армії, активізувати діяльність військових місій, за допомогою радянської сторони почати зводити фортифікаційні укріплення на західному кордоні з Німеччиною.
Згідно з радянсько-литовськими угодами від 10 жовтня 1939 року, які були підписані строком на 15 років, поверталася територія Вільнюса, вводився 25-тисячний радянський контингент на литовську територію. Остаточні південно-західні кордони Литви були ще під питанням, проте і це питання було узгоджено на початку 1941 року між німецьким і радянським тоталітарними режимами за 7,5 мільйона золотих доларів.
Введення радянських військ на «бази» у Балтію
СРСР зобов’язувався забезпечити військову допомогу в разі нападу на балтійські держави третьої країни. Естонія, Латвія та Литва, в свою чергу, також мали надати збройну підтримку
