інспектує канадську військову частину. Березень 1940 року
Частини RAF, які було розміщено у Франції з 9 вересня 1939 року, мали завдання атакувати територію Німеччини, а не підтримувати БЕС (на це вказувала сама назва – Advanced Air Striking Force, тобто Передові повітряні ударні сили). Командування RAF розцінювало відволікання літаків на підтримку армії як розбазарювання ресурсів, оскільки Британія вважала, що лише стратегічне бомбардування є надійним шляхом до перемоги.
БЕС провели зиму 1939—1940 років, будуючи польові укріплення на півночі Франції. У кінці листопада 1939 року командувач 2 корпусу БЕС генерал сер Алан Брук написав у своєму щоденнику: «Після прибуття до цієї країни протягом перших двох місяців корпус був небоєздатним практично в кожному сенсі. Навіть зараз артилеристи протитанкових гармат ще не навчені, а великий відсоток гармашів узагалі не мають досвіду стрільби зі своїх гармат чи тими боєприпасами, що стоять на озброєнні. Посилати ненавчене військо до сучасної війни – це наражатися на таку ж катастрофу, що спіткала поляків». Хай там як, навесні 1940 року чисельність БЕС зросла до 400 тисяч.
У перший період війни в британському суспільстві помітно циркулювали пацифістські настрої. При цьому основні праворадикальні (Британський союз фашистів) та ліворадикальні (комуністична партія) політичні організації дещо несподівано зреагували на переведення Британії на військові рейки. Освальд Мослі, лідер британських фашистів, ще з 1938 року проводив кампанії за мир, а у вересні 1939 року закликав своїх однопартійців не брати участі «у війні на користь єврейського капіталу». А комуністи після підписання пакту Ріббентропа—Молотова були спантеличені розвитком подій, після чого партійний секретар Гаррі Поллітт мусив піти у відставку, бо його схвалення війни проти нацизму йшло врозріз із тодішньою політикою СРСР та Комінтерну22.
Французькі солдати отримують пошту. «Дивна війна», осінь 1939 року
Британський авіаносець «Courageous» тоне після торпедування німецьким підводним човном U-39 біля берегів Ірландії.
17 вересня 1939 року
За 1939—1940 роки було арештовано близько тисячі представників різних політичних сил праворадикального спрямування, що могли становити загрозу британській національній безпеці під час війни. Так, опинилися без суду за ґратами голова Британського союзу фашистів Освальд Мослі, відомий антисеміт і нацистський симпатик адмірал Баррі Едвард Домвілль, депутат парламенту від Консервативної партії Арчибальд Мол Рамсей – антисеміт, нацистський симпатик і єдиний депутат британського парламенту, котрого було інтерновано під час війни.
Ґюнтер Прін, капітан підводного човна U-47, що потопив британський лінкор «Royal Oak» у бухті Скапа-Флоу 14 жовтня 1939 року
Франція мобілізувала 4 мільйони 734 тисячі солдатів. Країна ще не встигла компенсувати демографічні втрати минулої війни, у 1939—1940 роках до війська мали йти саме представники «покоління ненароджених». В армії опинився практично кожен другий чоловік французької метрополії
Після початку війни Німеччини проти СРСР Поллітт повернувся на свою посаду генерального секретаря Комуністичної парії Великої Британії.
